Старий - Фолкнер Вільям

Але того вечора вона поцілувала його на прощання і, пообіцявши приїхати при першій же слушній нагоді, притиснулася до нього — трохи пітна, трохи охрипла, пахнучи одеколоном і піддатливим молодим жіночим тілом. Але вона більше не приїздила, хоч він писав їй листи, і лише через сім місяців він одержав від неї першу відповідь. Це була поштова листівка — кольорова літографія одного з бірмінгемських готелів з дитячим хрестиком, жирно виведеним чорнилом на одному вікні, і написом на звороті, зробленим великими, похиленими вліво і теж дитячи-Іми літерами: "Ось де ми праведемо наш медовий місець. Ваша Еро друга (місіс) Верной Уолдріп".

№ Гладкий каторжник стояв, дивлячись на високого, і очі

його блимали швидко-швидко й безнастанно. ' — Так, приятелю, — сказав він. — Оці десять років на до-Iдачу — ось що прикро. Десять років без жінки, яка потрібна

чоловікові...

Він блимав швидко й безнастанно, втупившись очима у високого. Той сидів нерухомо, — серйозний, чистий, затиснутий між нарами, мов лезо складаного ножа,— і тримав у твердій, вимитій руці сигару, густий, запашний дим якої, клубочачись, підіймався вгору і огортав його похмуре, задумливе, спокійне обличчя.

— Ще десять років на додачу...

— Жінки... А, хай їм!.. — сказав високий каторжник. 1939

В. Фолкнер