Генріх VI : Частина 3 - Шекспір Вільям

Твоя ж бо смерть
Мене блаженством виповнила вщерть.
(Виходить, несучи тіло)
СЦЕНА 7
Лондон. Кімната в королівському палаці.
Король Едвард сидить на троні; королева Єлизавета з малим
принцом на руках; Кларенс, Глостер, Гастінгс та почет.
Едвард Знов сидимо на троні, що його
Ми відкупили кров'ю ворогів.
Яких запеклих недругів скосили —
Буяла їх пиха, як лан осінній.
Три герцоги, три Сомерсети, тричі
Своїм завзяттям войовничим славні,
Два Кліффорди відважні, батько й син,
І два Нортемберленди, два сміливці,
Що зроду не тікали з поля бою;
Ще й два ведмеді — Монтег'ю, Уорік,
Що лева-короля ланцем скували
І ревом змушували ліс тремтіти.
Але усі погрози ми змели,
Стоїть престол наш твердо і несхитно.
Бесс, підійди, дай поцілую сина.
Для тебе, юний Неде, ми з дядьками
Проводили в броні зимові ночі,
Йшли пішки у нестерпну люту спеку,
Щоб мирно ти носив свою корону
І наших всіх старань зібрав плоди.
Глостер
(убік)
Я знищу цей врожай, коли помреш.
Хоч досі незавидний мій талан,
Горбом своїм піднять багато можу
І підніму — або зломлю хребет.
(Показує на голову, а тоді на руку)
Ти — шлях пробий, а ти — усе здійсни.
Едвард Брати, любіть же милу королеву
І небожа обидва поцілуйте.
Кларенс Обов'язок перед своїм державцем
Скріплю, поцілувавши немовля.
Едвард Спасибі, мій шановний брате Кларенс.
Глостер Засвідчу дереву свою любов,
Поцілувавши ніжно плід його.
(Убік)
Так цілував учителя Іуда, ....
Вітався, але мав на думці зло.
Едвард Сиджу, і солодко душі моїй —
В країні мир, в серцях братів — любов.
Кларенс Як бути з Маргариток), владарю?
Сіцілію, Єрусалим за неї
Заставив батько владарю французів;
Вони уже прислали викуп нам.
Едвард Та геть її, до Франції спровадьте.
Час в урочистостях проведемо,
В розвагах і видовищах веселих,
Якими тішитись двору годиться.
Грай, музико, і радість провіщай,
А смуток відтепер — навік прощай.
Виходять.

Примітки

Детальну післямову до трилогії Генріх VI див. у першій частині.

ПРИМІТКИ ДО "ГЕНРІХА VI", ЧАСТИНИ ТРЕТЬОЇ

С. 224-225. Більшість дійових осіб ті самі, що й у першій та другій частинах хроніки. До них додаються:

Людовік (Луї) XI — французький король; як двоюрідний брат Генріха VI і двоюрідний брат королеви Маргарити, підтримував Ланкастерів.

Герцог Ексетер, Генрі Голланд — був одружений з Анною Ллантагенет, сестрою Едварда IV, але лишився вірним Генріхові VI і не перейшов на бік Йорків.

Граф Оксфорд — лорд-камергер Англії, вірний прибічник Ланкастерів. Після перемоги Иорків дванадцять років перебував в ув'язненні, згодом приєднався де графа Річмонда.

Граф Нортемберленд — Генрі Персі, внук Генрі Готспера, одного з головних героїв хронік Шекспіра "Річард II" і "Генріх IV". Вірний прибічник Ланкастерів.

Георг, герцог Кларенс — третій син Річарда, герцога йорка, і брат Едварда IVj був одружений з Ізабеллою Невіл, дочкою графа Уоріка, "творця королів>. Невдоволений політикою брата, разом з Уоріком перейшов на бік Ланкастерів; згодом знову переметнувся до Едварда IV.

Лорд Гастінгс — прибічник Йорків, під час правління Едварда IV був лордом-ка-мергером Англії. Згодом за наказом Річарда III був страчений як прихильник коронації Едварда, принца Уельського, сина Едварда IV.

Єлизавета, леді Грей — дочка графа Ріверса, вдова Джона Грея, прибічника Ланкастерів. Удруге вийшла заміж за Едварда IV в 1464 році.

С. 226. і далі сцена 1 першої дії — характерна для хронік Шекспіра концентрація історичних подій. Показане тут засідання парламенту насправді відбулося не після битви при Сент-Олбенсі (1455), а через п'ять років, після перемоги йорків при Нортгемптоні (1460).

...лорд Кліффорд і лорд Стаффорд... впали від мечів простих солдатів.— Суперечність у Шекспіра: в останній дії другої частини Кліффорд гине від руки герцога Йорка. Тут Шекспір іде за Голіншедом, від якого раніше відступив.

Кидаючи додолу голову герцога Сомерсета.— Наспрдавді Річард не вбивав герцога Сомерсета, якому під час битви при Сент-Олбенсі було вісім років.

С. 227. Весь Джона Ганта рід ця доля жде.— Тобто весь дім Ланкастерів.

...не посміють Крилом змахнути, хай-но я дзеленькну.— Тут Уорік уподібню* себе мисливському соколу; до лап сокола прив'язували дзвіночки.

С. 229. Ти любиш зброю, брате...— Тут звертання в ширшому розумінні — родич. Шекспір помилково вважав, що Монтег'ю був зятем йорка.

С. 230. Що скажеш тут? Слабкі мої права.— Засновник Ланкастерської династії герцог Болінгброк усунув шляхом заколоту Річарда II і став королем Генріхом IV. Цією узурпацією він створив прецедент для виступу герцога Йорка.

С. 239. Фаетон — міфологічний герой давніх греків, який, сівши в колісницю бога сонця Геліоса, не зміг упоратися з кіньми й загинув. Кліффорд іронічно називає герцога йорка Фаетоном.

С. 241. Хоч батько твій — король Єрусалиму, Неаполя, обох Сіці-лій...— Всі ці титули короля Рене були номінальні.

C. 242. О серце тигра в машкарі жіночій! — Цей вірш із "Генріха VI" використав Р. Грін у відомому випаді проти Шекспіра. Застерігаючи інших драматургів-професіоналів, він писав, що з'явився небезпечний конкурент, актор "із серцем тигра".

...лютіші від гірканських тигрів.— В античній географії вважалося, що на південь від Каспійського (Гірканського) моря водяться найлютіші тигри.

С. 245. ...бився, мов надія Трої.— Тобто мов Гектор, герой Троянської війни.

С. 248. Схилюся, лорде, на твоє плече. Як ти впадеш в недобрую годину, Впаде й Едвард.— Слова, що стверджують репутацію Уоріка як "творця королів".

С. 251. Це ж ти малого Ретленда убив? — Насправді ж Річард, наймолодший син герцога Йорка, мав лише три роки, коли вбито Ретленда, старшого за нього на дев'ять років.

С. 252. А ти — залізо неаполітанське В англійській позолоті.— Натяк на бідність Маргарити та батька її Рене, який мав лише номінальні королівські титули.

С. 253. Сто крон я дав би за соломи віхоть, Аби цю відьму привести до тями.— У ті часи дуже сварливих і розбещених жінок карали тим, що прив'язували до них віхоть соломи й виводили на посміховисько.

С. 254. Уоріку... Земля спила твойого брата кров...— Мова не про Монтег'ю (єдиного брата Уоріка, який загине згодом (див.: дія V, сцена 2), а про маловідомого нешлюбного сина Солсбері, про якого Голіншед лише згадує, що він поліг у битві при Таутоні.

С. 262. Просить принцесу Бону в королеви.— Насправді Бона була сестрою дружини французького короля Людовіка XI.

...Бо надто вже те герцогство зловісне.— Кілька герцогів Глостерських у XIV— XV ст. трагічно загинули. Про долю одного з них Шекспір розповів у першій та другій частинах хроніки "Генріх VI".

С. 266. ...адже віддав життя За Яорків цей достойний дворянин.— Неточність у Шекспіра: за свідченням хронік, Джон Грей боровся на боці Лан-кастерів.

С. 272. У лісе — латинська форма імені Одіссей. Один із героїв Троянської війни.

Сінон — в "Іліаді" грецький воїн, що, видавши себе за перекинчика, підбив троянців утягти до Трої дерев'яного коня, в якому сховалися грецькі воїни. Протей — в грецькій міфології, морське божество, яке могло міняти свій вигляд. С. 274. Забув, Уоріку, про Джона Ганта? Той чи не всю Іспанію скорив.— Як чоловік Констанції, дочки короля Кастілії Педро Жорстокого, Джон Гант претендував на іспанський престол і з цією метою зд'ченив похід на Іспанію, але досяг лише невеликих скороминущих успіхів.

С. 275. Про родовід шістдесяти двох літ...— Час перебування на англійському троні королів з Ланкастерської династії: від коронування Генріха IV (1399) до зречення Генріха VI (1461).

С. 277. Чи не забув про скривджену небогу? — За хронікою Го-ліншеда, Едвард Плантагенет, майбутній король Едвард IV, пробував викрасти чи то дочку, чи то небогу Уоріка.

С. 278. Скажи: вербовий надягну вінок...— В англійському фольклорі вербовий вінок — символ нещасливої любові; вжитий тут іронічно.

С. 279. ...дочку Найстаршу... із ним Зв'язком священним шлюбним поєднаю.— Насправді з принцом Едвардом була заручена молодша дочка Уоріка, леді Анна; старша вийшла заміж за герцога Кларенса. Цю помилку Шекспір виправив у хроніці "Річард III".

Едвардовим послом сюди прибув, А повернуся ворогом смертельним.— У цій сцені Шекспір об'єднав дві події, розділені кількома роками: візит Уоріка у Францію 1463 року з метою сватання Бони за Едварда IV і візит 1470 року з проханням про допомогу після його виступу проти Едварда IV.

С. 281. Все ж братові коханої дружини, Гадаю, ви даремно віддали...— Тут і далі факти щедрого обдарування Едвардом IV родичів нової королеви, що викликало обурення його братів і старої знаті.

С. 282. Була я, лорди, не простого роду...— По материнській лінії леді Грей була родичкою Генріха V.

С. 285. Так, як У лісе і Діомед відважний Прокрались хитро до наметів Реса Й фракійських коней вивели фатальних...— В "Іліаді" розповідається: грекам було провіщено, що вони не візьмуть Трої, якщо білі коні фракійського царя Реса з'являться в цьому місті. Одіссей і Діомед уночі проникли в табір Реса і викрали коней.

С. 291. Підходь, надіє Англії.— Такі наголошення на особливій провіденційній ролі графа Річмонда, майбутнього короля Генріха VII, в історії Англії диктувалися ідеологічними настановами часу правління королеви Єлизавети.

С. 301. Ієвфай — біблійний герой, який, ідучи на битву, дав клятву, що в разі перемоги принесе в жертву богові першого, хто вийде йому назустріч. З міста першою вийшла дочка Ієвфая.

С. 302. За дерево Юпітера був вищий.— Деревом Юпітера у римлян вважався дуб.

С. 304. Нед — пестлива форма імені Едвард.

С. 306. Щоб стрітись у Єрусалимі вишнім.— Тобто в раю.

С. 307. Езопові байки...— Образлива гострота відповіді принца в тому, що Езоп, за легендою, був потворний, як і Річард.

На; матері сварливої подобо! (Убиває його).— За хронікою Голла, король Ед-вард лише вдарив принца рукавицею, а забили його Кларенс, Глостер, Дорсет і Гастінгс.

С. 309. Росцій Квінт — знаменитий римський актор І ст. до н. Є.

С. 310. Так, я Дедал, мій бідний син — Ікар. Твій батько — Мі-нос — шлях нам перетнув...— У цьому монолозі Генріха VI обігрується міф про Дедала, який, утікаючи від крітського царя Міноса, змайстрував собі й синові Ікару крила з воску, але хлопець піднявся близько до сонця, яке розтопило віск, і впав у море.