Ти не питай, чому думки похмурі... (переклад О. Грязнова) - Пушкін Олександр

Ти не питай, чому думки похмурі
Поміж забав беруть мене в полон?
Чому ходжу постійно у зажурі?
Чому набрид життя солодкий сон?

Ти не питай мене, чому так рано
Я розлюбив свавільницю-любов?
Чом я нікого не зову кохана? –
Хто раз кохав, не покохає знов.

Хто щастя знав, той щастя не зазнає:
Блаженства мить не довго дорога.
Від юності, що стрімко так минає,
Залишаться лиш жалість і нудьга.

Переклад: Грязнов Олександр Андрійович