Буває в осені печальній... - Тютчев Федір

Буває в осені печальній
Короткий спалах дивної пори –
Весь день стоїть, немов криштальний,
І сонцесяйні вечори…

Де гострий серп гуляв і падав колос,
Порожній простір мріє вдалині.
Лиш павутини білий волос
Виблискує на борозні.

В повітрі пусто, спів пташок не лине,
Та перша віхола не скоро налетить –
І ллється чиста, незахмарена блакить
На поле, що тепер спочине…

Переклад: Грязнов Олександр Андрійович