Необхідна річ - Шеклі Роберт

Річард Грегор сидів за своїм столом у запиленому офісі фірми "ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля" і втомлено переглядав список, який тримав у руках. У ньому значилося 2305 позицій. Грегор намагався згадати, чи не забув він часом чого-небудь.

Антирадіаційна мазь? Вакуумна освітлювальна ракета? Водоочисна установка? Так, усе це тут є.

Він позіхнув і поглянув на годинник. Арнолд, його компаньйон, мав повернутися з хвилини на хвилину. Він пішов замовити всі ці 2305 позицій і простежити за їхнім завантаженням на корабель. За кілька годин, згідно з розкладом, вони мали стартувати для виконання чергового завдання.

Але чи все він передбачив? Адже космічний корабель — це острів, самодостатній і на повному самозабезпеченні. Якщо на Дементії II у вас закінчаться боби, там не буде крамниці, щоб їх докупити. А якщо згорить обшивка твого головного двигуна, корабель Берегової Охорони не поспішить тобі на допомогу. Треба мати на борту запасну обшивку, інструменти для її заміни та інструкцію, як це зробити. Космос надто великий, щоб дозволити собі розкіш рятувальних операцій.

Екстрактор кисню? Запас сигарет?

"Простіше було б причепити ракетні двигуни до супермаркету", — подумав Грегор.

Він відклав свій список, дістав колоду пошарпаних карт і почав розкладати безнадійний пасьянс власного винаходу.

За кілька хвилин до офісу недбалою ходою увійшов Арнолд.

Грегор підозріливо поглянув на компаньйона. Коли коротун-хімік ішов такою специфічною недбалою ходою, а його кругле обличчя світилося щастям, це, як правило, означало, що на "ААА Ейс" чекають великі неприємності.

— Ти все замовив? — запитав Грегор.

— Я зробив краще, — поважно відповів Арнолд.

— Ми маємо вилетіти...

— І вилетимо, — відповів Арнолд, сідаючи на краєчок столу.

— Я заощадив купу грошей.

— Тільки не це, — зітхнув Грегор. — Що ти накоїв?

— Слухай, — урочисто промовив Арнолд. — Тільки подумай, скільки грошей ми даремно витрачаємо на спорядження звичайної експедиції. Ми пакуємо 2305 одиниць спорядження лише тому, що нам може знадобитися одна з них. Корисне навантаження корабля зведене до мінімуму, життєвого простору майже не залишається, а ці речі ніколи не використовуються!

— За винятком одного-двох випадків, — сказав Грегор, — коли вони рятують наше життя.

— Я це врахував, — промовив Арнолд. — Я ретельно вивчив проблему і знайшов спосіб істотно скоротити список запасів. Трохи талану, і я знайшов ту єдину річ, яка справді потрібна в експедиції. Необхідну річ!

Грегор підвівся. Він був набагато вищим за свого партнера. У його уяві промайнула сцена із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, але він стримався.

— Арнолде, — сказав Грегор, — я не знаю, що ти накоїв, але було б краще, якби ти завантажив на борт ці 2305 предметів, і зробив це якомога швидше!

— Не можу, — сказав Арнолд, нервово посміхаючись. —Грошей уже нема. Але, гадаю, ця річ себе окупить.

— Яка річ?

— Одна, справді необхідна річ. Поїхали на корабель, я її тобі покажу.

Більше Грегорові не вдалося витягнути з нього ані слова. Усю довгу дорогу до космопорту Кенеді Арнолд таємниче посміхався. їхній корабель уже стояв на стартовому майданчику, готовий стартувати за кілька годин.

Арнолд урочисто відчинив люк.

— Ось вона! — вигукнув він. — Дивися, це вирішення усіх проблем експедиції!

Грегор увійшов досередини. Він побачив велику, фантастичного вигляду машину з безладно розміщеними на корпусі циферблатами, лампами та індикаторами.

— Що це таке? — запитав він.

— Яка гарна. — Арнолд ніжно поплескав машину. —Міжзоряний лахмітник Джо радий був нам її продати. Я придбав її майже за безцінь.

Грегор усе зрозумів. Йому вже доводилося мати справу з лахмітником Джо, і щоразу це призводило до сумних наслідків. Машини Джо працювали, але коли, як часто і яким чином — це вже інша справа.

— Жодної з машин Джо я в космос не візьму, — суворо сказав Грегор. — Може, нам пощастить продати її на брухт?

Він почав шукати велику кувалду.

— Стривай, — заблагав Арнолд. — Дай-но я покажу тобі, як вона працює. Уяви собі. Ми в далекому космосі. Виходить з ладу головний двигун. З'ясовується, що на шестерні номер 3 відкрутилася й зникла дюралева гайка. Що ми робитимемо?

— Візьмемо нову гайку з числа тих 2305 предметів, які взяли із собою на випадок надзвичайної ситуації, — сказав

Грегор.

— Справді? Але ж ти не включив до списку дюралеву гайку на чверть дюймаї — тріумфально вигукнув Арнолд. —Я перевіряв. Що тоді?

-Не знаю, — сказав Грегор. — А що ти можеш запропонувати?

Арнолд підійшов до машини, натиснув кнопку й голосно та чітко промовив:

— Дюралева гайка, діаметр чверть дюйма.

Машина глухо загуркотіла. Спалахнули лампи. Плавно відсунулася панель, і перед очима компаньйонів з'явилася блискуча, щойно виготовлена гайка.

— Гм, — мовив Грегор без особливого ентузіазму. — Отже, вона виготовляє гайки. А що ще?

Арнолд знову натиснув кнопку.

— Фунт свіжих креветок.

Панель відсунулася — всередині були креветки.

— Треба було замовити очищені, — сказав Арнолд. — Ну гаразд.

Він натиснув кнопку.

— Графітовий стержень, метр двадцять у довжину, два дюйми в діаметрі.

Цього разу панель від'їхала далі. З'явився стержень.

— Що ще вона може робити? — поцікавився Грегор.

— А що б ти хотів? — запитав Арнолд. — Маленьке тигреня? Карбюратор зворотної тяги моделі А? Лампу на двадцять п'ять ватт чи жувальну гумку?

— Ти хочеш сказати, що вона може виготовити все, що завгодно? — спитав Грегор.

— Усе, що забажаєш! Це Конфігуратор. Спробуй сам. Грегор спробував і швидко отримав одне за одним пляшку питної води, наручний годинник і банку майонезу.

— Гм, — сказав він.

— Тепер ти розумієш? Це ж краще, ніж пакувати 2305 позицій? Простіше й логічніше виробляти на місці те, що тобі потрібно.

— Виглядає привабливо, — сказав Грегор, — але... — Що "але"?

Грегор похитав головою. Справді — що? Він не міг збагнути. Просто з власного досвіду знав, що подібні пристрої ніколи не бувають такими корисними, надійними й бездоганними, як видаються на перший погляд.

Він глибоко замислився, потім натиснув кнопку.

— Транзистор серії GE 1324Е.

Машина глухо загуділа, відсунулася панель. Там лежав крихітний транзистор.

— Непогана річ, — зізнався Грегор. — Що ти робиш?

— Чищу креветки, — сказав Арнолд.

Підкріпивши сили салатом з креветок, компаньйони незабаром одержали дозвіл на старт і за годину були вже в космосі.

Вони прямували на Денет IV, планету середніх розмірів у сузір'ї Сикофакса. Це була спекотна, волога, родюча планета, але мала одну серйозну ваду — надто багато дощів. Майже весь час там дощило, а коли дощу не було, то він збирався йти.

Це полегшувало роботу. Принципи регулювання клімату були добре відомі, до того ж з подібними труднощами доводилося мати справу на багатьох планетах. Припинення й зміна моделі опадів забере в "ААА Ейс" кілька днів.

Після кількаденної подорожі, яка не відзначалася жодними подіями, на екранах з'явилася Денет. Арнолд вимкнув автопілот і спрямував корабель крізь густі хмари. Вони пливли в кілометровому шарі білястого туману. Нарешті з'явилися гірські вершини, а ще за кілька хвилин корабель завис над голою сірою рівниною.

— Дивний колір для ландшафту, — зауважив Грегор. Арнолд кивнув. Він звично повів корабель по спіралі,

вирівняв його, акуратно опустив майже до поверхні й, урівнявши всі сили, вимкнув головний двигун.

— Цікаво, чому тут немає рослинності? — здивувався

Грегор.

За мить вони дізналися чому. Корабель на секунду завмер, а тоді занурився у гадану рівнину й, пролетівши кілька метрів, упав на поверхню.

Те, що здавалося рівниною, виявилося туманом такої щільності, який можна зустріти лише на Денеті.

Вони швидко відстебнули ремені й ретельно обмацали зуби, кістки та зв'язки. Переконавшись, що нічого не зламано, перевірили корабель. Падіння не пішло на користь їхньому старенькому судну. Радіо й автопілот цілковито вийшли з ладу. Десять пластин обшивки були зім'яті і, що найгірше, розтрощені деякі делікатні елементи системи керування.

— Нам пощастило, — сказав Арнолд.

— Так, — відповів Грегор, вдивляючись у туман. — Але наступного разу краще сідати за приладами.

— З іншого боку, я навіть радий, що це сталося. Тепер ти переконаєшся, що Конфігуратор — життєво необхідна річ. До праці.

Вони склали список усіх пошкоджених частин. Арнолд підійшов до Конфігуратора й натиснув кнопку.

— Пластина обшивки двигуна, квадратна, п'ять на п'ять дюймів, товщина — півдюйма, сплав 342.

Конфігуратор швидко виготовив необхідне.

— Нам треба десять штук, — сказав Грегор.

— Знаю, — відповів Арнолд і знову натиснув на кнопку. — Ще одну.

Машина не послухалась.

— Мабуть, треба вводити команду в повній формі, —промовив Арнолд.

Він ударив кулаком кнопку ще раз і вимовив:

— Пластина обшивки двигуна, п'ять на п'ять дюймів, товщина — півдюйма, сплав 342.

Машина мовчала.

— Дивно, — сказав Арнолд.

— Авжеж, — погодився Грегор, відчуваючи, що всередині у нього щось обривається.

Арнолд спробував ще раз — без жодних наслідків. Він глибоко замислився, потім знову вдарив кулаком по кнопці і вимовив:

— Пластикова чашка.

Машина виготовила чашку з яскраво-блакитного пластику.

— Ще одна, — сказав Арнолд.

Конфігуратор не поворухнувся. Арнолд попросив воскову свічку. Машина видала свічку.

— Ще одну воскову свічку, — наказав Арнолд. Конфігуратор не послухалася.

— Цікаво, — мовив Арнолд. — Слід було раніше подумати про таку можливість.

— Яку можливість?

— Очевидно, Конфігуратор може виготовити все що завгодно, але тільки один раз.

Арнолд провів ще один експеримент, намагаючись змусити машину виготовити олівець номер 2. Вона зробила олівець, але тільки один раз.

— Чудово, — сказав Грегор, — нам треба ще дев'ять пластин, а для системи керування потрібні чотири однакові деталі. Що робитимемо?

— Щось вигадаємо, — безтурботно відповів Арнолд.

— Дуже сподіваюсь, — сказав Грегор.

За бортом почався дощ. Партнери сіли розмірковувати.

— Може бути тільки одне пояснення, — через кілька годин сказав Арнолд. — Принцип насолоди.

— Що? — перепитав Грегор. Він дрімав, заколисаний м'яким шелестом дощу об зубчасту обшивку корабля.

— Ця машина наділена своєрідним інтелектом, — вів далі Арнолд. — Отримавши стимулюючий сигнал, вона перекладає його на мову виконавчих команд і виготовляє предмет відповідно до закладеної в пам'ять програми.

— Виготовляє, — сказав Грегор, — але лише раз!

— Так, але чому лише раз? У цьому ключ до вирішення нашої проблеми.