Коли я приникнув до тебе лицем... - Дмитрієв Олег

Коли я приникнув до тебе лицем,
А ти прихилилась до мене плечем —
Повіяло холодом-жаром.
Недаром було все, недаром.

Немарно, немарно... А ми, далебі,
Задарма все це віддаємо судьбі,
Що дивиться збоку лукаво...
Мовляв, ну то що ж — ваше право.