Прозріння - Жозе Сарамаго

Сон почув його розпачливий поклик, утік і заховався на кілька хвилин, чекаючи, поки він роздягнеться й ляже в ліжко, а тоді повернувся до нього й майже цілу ніч залишався в нього під боком, відганяючи від нього сновидіння далеко-далеко у край фантазій, де, поєднуючи вогонь із водою, вони народжуються й розмножуються.

Була вже дев’ята година, коли комісар прокинувся. Він не плакав, і це означало, що нападники не застосували сльозогінний газ, не мав наручників на зап’ястках і не бачив пістолетів, націлених йому в голову, скільки разів у своєму житті ми переживаємо страх, який псує нам життя, і, зрештою, розуміємо, що ми не мали жодних підстав боятися. Він підвівся, поголився, одягся як зазвичай і пішов із думкою про кав’ярню, де вчора поснідав. Дорогою купив газети, Я думав, що сьогодні ви вже не прийдете, сказав кіоскер приятельським тоном, яким розмовляють із давнім знайомим, Однієї газети тут бракує, зауважив комісар, Сьогодні вона не вийшла, й розповсюджувачка не знає, коли її знову стануть публікувати, можливо, через тиждень, схоже, що на неї наклали великий штраф, А чому, Через статтю, з якої наробили стільки копій, А, он воно що, Ось ваша торбина, сьогодні в ній лише п’ять газет, вам менше буде читати. Комісар подякував кіоскерові й пішов до своєї кав’ярні. Він уже не пам’ятав, на якій вулиці вона стоїть, а їсти йому з кожним кроком хотілося все більше, на думку про млинці в роті йому збиралася вода, простимо цьому чоловікові жадібний апетит, який на перший погляд здається невиправданим для його віку та його професії, але згадаймо, що вчора він ліг спати, не повечерявши. Він нарешті знайшов потрібну йому вулицю та кав’ярню, сів за стіл і, поки чекав, переглянув газети, ось їхні заголовки, надруковані чорними й червоними літерами, які дадуть нам приблизне уявлення про їхній зміст, НОВА ПІДРИВНА АКЦІЯ ВОРОГІВ БАТЬКІВЩИНИ, ХТО СПОНУКАВ ПРАЦЮВАТИ КОПІЮВАЛЬНИКІВ, НЕБЕЗПЕКИ ФАЛЬШИВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЗВІДКИ ВЗЯЛИ ГРОШІ, ЩОБ ЗАПЛАТИТИ ЗА ФОТОКОПІЇ. Комісар їв повільно, смакуючи все до останньої крихти, кава з молоком сьогодні була кращою, ніж учора, й коли він уже поснідав, наповнивши тіло, то пригадав своє вчорашнє бажання відвідати сад із озером, наповненим зеленок) водою, над якою нахилилася жінка з порожнім глеком, Так мені хотілося туди піти, а я так і не пішов, То піду туди зараз, відповів комісар власним думкам. Він заплатив за сніданок, зібрав газети й рушив у дорогу. Він міг узяти таксі, але вирішив іти пішки. Він не мав чого робити, й це був спосіб згаяти час. Коли він прийшов у сад, то сів на лаву, на якій сидів із дружиною лікаря, коли близько познайомився зі слізним собакою. Звідти він бачив озеро й нахилену жінку з глеком. Під деревом ще було трохи прохолодного затінку. Він обгорнув ноги полами плаща й умостився зручніше, зітхнувши від задоволення. Чоловік у синій краватці в білу крапочку підійшов до нього ззаду й вистрілив йому в потилицю.

Через дві години міністр внутрішніх справ скликав прес-конференцію. Він прийшов туди в білій сорочці й чорній краватці, з виразом глибокого горя на обличчі. Стіл був заставлений мікрофонами й мав єдину прикрасу, склянку води. Позаду, як завжди, замислено теліпався прапор батьківщини. Панії й панове, доброго вам дня, сказав міністр, я скликав вас сюди, щоб повідомити вам сумну звістку про смерть комісара, якому я доручив розслідувати конспіративну мережу, керівника якої, як вам відомо, уже викрито. На жаль, не йдеться про смерть природну, а про умисне й добре обмірковане вбивство, здійснене, безперечно, професіоналом високої кваліфікації, якщо візьмемо до уваги, що вистачило однієї кулі, аби вчинити успішний замах. Немає сенсу стверджувати, що всі ознаки вказують на те, що йдеться про новий злочин, скоєний підривними елементами, які й далі руйнують у нашій стародавній і нещасливій столиці стабільність функціонування демократичної системи і з холодною зухвалістю прагнуть розколоти політичну, соціальну й моральну єдність нашого народу. Я не вважаю за потрібне підкреслювати, що приклад високої гідності, поданий нам убитим комісаром, має стати об’єктом не лише нашої глибокої поваги, а й нашого поклоніння, не побоюся цього слова, бо його пожертва, починаючи від нинішнього з усіх поглядів зловісного дня, забезпечить йому почесне місце в пантеоні мучеників за долю нашої батьківщини, які з того далекого місця, де вони тепер перебувають, невідривно дивляться на нас. Уряд нації, який я тут репрезентую, приєднується до смутку й відрази тих, які були знайомі з надзвичайною людиною, яку ми сьогодні втратили, й водночас запевняє всіх громадян і громадянок цієї країни, що не перестане боротися проти підлої діяльності конспіраторів і безвідповідальності тих, хто їх підтримує. Я хочу зробити ще два повідомлення, по-перше, оголосити, що інспектор й агент другого класу, які співпрацювали з убитим комісаром у розслідуванні, за його проханням відсторонені від справи, щоб зберегти їхні життя, а по-друге, інформувати вас, що уряд застосує всі можливі засоби, щоб видатному чоловікові, відданому служителю батьківщини, якого ми, на жаль, утратили, була призначена найвища винагорода, якою батьківщина відзначає своїх полеглих героїв. Сьогодні, мої панії і панове, сумний день для порядних людей, але наша відповідальність вимагає від нас, щоб ми не втрачали духу. Якийсь журналіст підняв руку, бажаючи щось запитати, але міністр внутрішніх справ уже покинув залу, залишивши на столі неторкану склянку з водою й мікрофони, що записали шанобливу тишу, яку дарують покійникам, а також прапор, що й далі невтомно продовжував свою медитацію. Протягом наступних двох годин міністр зі своїми найдовіренішими помічниками опрацьовував план негайних дій, який полягав головним чином у тому, щоб потай перекинути до міста чималу частину поліційних сил, які спочатку працюватимуть у цивільному одязі без жодного зовнішнього знаку, що викривав би корпорацію, до якої вони належать. Тобто неявно вони визнали, що було великою помилкою залишити стародавню столицю без нагляду. Ще не пізно виправити її, заявив міністр. У цю саму мить увійшов секретар і повідомив, що прем’єр-міністр хоче негайно поговорити з міністром внутрішніх справ і просить його прийти до нього в кабінет. Міністр промурмотів, що керівник уряду міг би скористатися з іншої нагоди, але не мав іншої ради, як підкоритися наказу. Він доручив помічникам опрацювати останні логічні деталі плану й пішов. Автомобіль із машинами охорони попереду й позаду за