Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна - Деніел Джеймс Браун

Його перші роки були досить обнадійливі. Він був другим сином Гаррі Ранца і Неллі Максвелл. Гаррі був дужим чоловіком, більше від 1.80 метра заввишки, кремезним у руках і ногах, важким у кості. Мав відкрите пересічне обличчя з невиразними, але приємними і правильними рисами. Жінки вважали його привабливим. Він дивився вам в очі з простим, щирим виразом. Але безтурботність його обличчя приховувала напрочуд жвавий розум. Він був завзятим ремісником і винахідником, любителем новинок і механічних пристроїв, дизайнером машин і пристосувань усіляких видів, мрійником величних мрій. Він знався на вирішенні складних проблем і пишався тим, що умів знайти нові рішення, до яких інші люди ніколи не додумаються навіть за мільйон років.

Гаррі жив у час, що породив сміливі мрії та зухвалих мрійників. У 1903 році двійко бляхарів, доволі схожих на Гаррі, Вілбур та Орвіл Райти, поблизу Кітті Хоук, Північна Кароліна, ступили на борт пристрою, який винайшли самі, і летіли на висоті трьох метрів над піском упродовж дванадцяти повних секунд. Того ж року каліфорнієць на ім’я Джордж Адамс Вайман в’їхав у Нью-Йорк на мотоциклі, яким він подолав увесь шлях від Сан-Франциско. Він був першою людиною, яка перетнула континент на моторному транспортному засобі й зробила це всього лише за п’ятдесят днів. Двадцять днів по тому Гораціо Нельсон Джексон і його бульдог Бад приїхали із Сан-Франциско у своєму пошарпаному та брудному «Вінтоні», ставши першими, хто здійснив подвиг на автомобілі. У Мілуокі 21-річний Білл Харлі та 20-річний Артур Девідсон прилаштували двигун власної конструкції до модифікованого велосипеда, повісили табличку на фасаді своєї майстерні та почали виробництво мотоциклів на продаж. А 23 липня того ж року Генрі Форд продав доктору Ернсту Пфеннінгу блискучу червону «Модель А», перший із 1750 автомобілів, що він продасть за наступні півтора року.

У епоху таких технологічних тріумфів Гаррі чудово розумів: людина, не обділена винахідливістю і кмітливістю, може досягти майже всього, а тому він не мав наміру залишатися осторонь нової золотої лихоманки. До кінця року він розробив і побудував з нуля свій власний варіант автомобіля і, на подив своїх сусідів, гордо «вишивав» на ньому вниз по вулиці з важелем для рульового управління замість керма.

Він одружився по телефону в 1899 році, саме через новизну й дивовижу обміну обітницями у двох різних містах за допомогою такого захопливого нового винаходу. Неллі Максвелл була вчителькою фортепіано, донькою священика «Учнів Христа». Перший син подружньої пари Фред народився пізніше того ж 1899 року. У 1906 році, шукаючи місце, де Гаррі міг би залишити свій слід на землі, молода сім’я залишила Вільямспорт, Пенсильванія, попрямувала на захід та осіла у Спокані, штат Вашингтон.

Значною мірою Спокан тоді недалеко втік від того безладного лісозаготівельного містечка, яким він був у ХІХ столітті. Розташоване в місцині, де холодна, ясна річка Спокан впадала білою піною в ряд низьких водоспадів, місто було оточене сосновим лісом та відкритим сільським ландшафтом. Літа були тріскуче спекотні, із сухим повітрям, що дихало ванільним ароматом соснової кори. Бувало восени шалені пилові коричневі бурі віяли з горбистих пшеничних полів на заході. Зими були пронизливо холодні, весни — скупі, що не квапились приходити на землю. Увесь рік суботніми вечорами ковбої та лісоруби юрмилися в барах та нічних клубах у середмісті, хлебтали віскі та вивалювалися звідти в п’яних бійках на вулиці міста.

Але щойно проклали Північно-Тихоокеанську залізницю наприкінці ХІХ століття і вперше перевезли десятки тисяч американців на північний захід, як населення Спокана швидко зросло, переваливши за сотню тисяч, і нове, благородніше товариство почало давати паростки поруч зі старим лісозаготівельним містечком. Заможний комерційний центр пустив коріння на південному березі річки, заповнений величними цегляними готелями, міцними банками, збудованими із вапняку, та широким різноманіттям вишуканих універмагів і поважних торговельних підприємств. На північному березі річки тепер виросли акуратні квартали невеликих каркасних будинків, розташованих на охайних квадратах газонів. Гаррі, Неллі та Фред Ранци переїхали до одного з таких будиночків на Іст Нора Авеню 1023, де й народився Джо в березні 1914 року.

Гаррі відразу ж відкрив майстерню з виготовлення й ремонту автомобілів. Він міг полагодити майже будь-який вид автомобіля, що заглох або був притягнутий мулом до дверей його гаража. Однак Гаррі спеціалізувався на створенні нових авто, часом збираючи популярні одноциліндрові мотоколяски «Макінтайр Імп», а деколи виготовляючи нові автомобілі повністю за власним задумом. Незабаром разом із партнером Чарльзом Халстедом він став власником місцевої торговельної агенції з продажу солідніших авто, нових «Франклінів», і завдяки розквіту міста невдовзі вони мали стільки замовлень, скільки лише могли потягнути, і в ремонтній майстерні, і в агенції.

Щоранку Гаррі підводився о пів на п’яту та йшов до магазину, частенько повертаючись додому добряче за сьому вечора. Неллі в будні дні давала уроки фортепіано сусідським дітям та піклувалася про Джо. Вона не могла натішитися своїми синами, пильно наглядала за ними і робила все можливе, щоб тримати їх подалі від гріха й нерозсудливості. Фред ходив до школи та допомагав у майстерні по суботах. Недільними ранками вся родина відвідувала Центральну християнську церкву, де Неллі була головною піаністкою, а Гаррі співав у хорі. Після обіду вони відпочивали: ходили до центру міста на морозиво, або на пікніки до озера Медікал на захід від міста, або ж прогулювалися серед тополь тінистим парком Нататоріум униз по річці. Там вони без поспіху вдавалися до таких розваг, як добре знаний напівпрофесійний бейсбол, або безтурботне катання на сліпучо новій каруселі, чи дивилися хвилюючий концерт Джона Філіпа Сузи на естраді. Загалом це було дуже прийнятне життя — принаймні це був шматочок тієї мрії, задля якої Гаррі переїхав жити на захід.

Але то було не все, що Джо пам’ятав про своє раннє дитинство. Натомість його мозок зберігав калейдоскоп розрізнених зображень, починаючи з весни 1918 року, коли йому майже виповнилося чотири роки. Він пам’ятав, як мати, стоячи поряд із ним у зарослому полі, надсадно кашляла в хустинку, а та