Все ясно - Джонатан Сафран Фоєр

Можливо, десь і знайдеться така людина, яка прожила б певний відтинок історії, але не стала свідком хоча б одного кінця світу. Питання тільки — і над цією проблемою б'ються численні науковці — чи брати в такому пошуку до уваги мертвонароджених немовлят — чи можемо ми твердити, що кінці світу їх оминули? Розгорнуті суперечки підводять нас до ще глибшої дилеми: Чи світ спочатку був створений, чи закінчений? Коли Бог і Господь наш наповнив своїм подихом всесвіт — то це було творення чи апокаліпсис? Тоді як нам відраховувати ті сім днів: вперед чи назад? І як тобі смакувало яблуко, Адаме? А та половина хробака, якого ти знайшов у тій солодко-гіркуватій м'якоті — то була його голова чи хвіст?

ТАК ЩО Ж ТАМ УРЕШТІ-РЕШТ ЗРОБИВ ТОЙ ЯНКЕЛЬ Д.?

(Див. РАХІВНИЦЯ БЕЗЧЕСТЯ ЯНКЕЛЯ Д.)

П'ЯТЬ ПОКОЛІНЬ МІЖ БРІД І САФРАНОМ

Брід мала з чоловіком із Колок трьох синів, кожен з яких звався Янкель. Перші два були забиті на млині диском від циркулярної пилки, як і їхній батько (Див. Додаток Е: ДОЧАСНА СМЕРТЬ). Третій Янкель, зачатий крізь діру в стіні під час добровільного ув'язнення чоловіка з Колок, прожив довге й продуктивне життя, мав багато різних трапунків і почуттів, хоча й надбав зовсім небагато мудрості, про яку, до того ж, ніхто з нас ніколи нічого не взнає. Той Янкель породив Трохима з Колок. Трохим з Колок породив Сафранброда. Сафранброд породив Трохим'янкеля. Трохим'янкель породив Брода з Колок. Брід з Колок породив Сафрана. Саме для того й сказано: І ЯКЩО МИ МАЄМО БОРОТИСЯ ЗА КРАЩЕ ПРИЙДЕШНЄ, ТО ХІБА НЕ ПОВИННІ МИ ЗНА ТИ НАШЕ МИНУЛЕ ТА ЗМИРИТИСЯ З НИМ?

613 СМУТКІВ БРІД

Подана нижче «Енциклопедія смутку» була знайдена на тілі Брід Д. 613 уміщених у її щоденнику видів смутку відповідають 613 заповідям нашої (не їхньої) Тори. Нижче наводимо те, що вдалося врятувати, після того, як Брід витягнули. (Намоклі сторінки її щоденника вдрукували смуток у її тіло. Лише невелика кількість записів [55] надавалися до читання. Інші 558 смутків загублені навіки; сподіваємося, що, не знаючи їх, ніхто не зможе їх пережити.) Щоденник, звідки перебилися сторінки, так ніколи й не було знайдено.

Смуткитіла: Смуток погляду в дзеркало; Смуток, коли ти [виглядаєш] подібно або непо-дібно до своїх батьків; Смуток незнання, чи твоє тіло нормальне; Смуток знання, що твоє [тіло] ненормальне; Смуток знання, що твоє тіло нормальне; Смуток красивих; Смуток мак[ія]жу; Смуток фізичного болю; Смуток загублених [шпильок]; Смуток одягу (!); Смуток тремтячих повік; Смуток від браку ребра; Сму[ток] від того, що тебе помічають; Смуток від непоміченості; Смуток, бо твої статеві органи не такі, як у твого коханця; Смуток, бо твої статеві органи такі, ж, як у твого коханця; Смуток рук…

Смутш заповіту. Смуток Божої любові; Смуток від того, що Бог повернувся спиною (!); Смуток улюбленої дитини; Смуток за[смуче]ності перед обличчям чийогось Бога; Смуток протилежності віри (!); Смуток питання: А що, якщо?; Смуток самотності Бога в Небі; Смуток Бога, якому потрібні люди, що до Нього моляться…

Інтелектуальні смутки: Смуток, бо тебе не розуміють (!); Смуток гумору; Смуток не[скінч]енного кохання; Смут[ок, бо ти] розумний; Смуток, бо не знаєш достатньо слів, щоби [висловити те, що маєш на увазі]; Смуток наявності вибору; Смуток бажання смутку; Смуток незручних становищ; Смуток при[руч]ених птахів; Смуток за[кінч]ення книги; Смуток пам'яті; Смуток забування; Смуток неспокою…

Смуткисексу та мистецтвам Смуток прокидання в чудовій фізичній формі; Смуток відчуття потреби створення красивих речей; Смуток Януса; Смуток зустрітися поглядами під час фелаціо чи куннілінгуса; Смуток поцілунків; Смуток, коли рухаєшся надто швидко; Смуток неру[хо]мості; Смуток оголених моделей; Смуток малювання портретів; Смуток єдиної значної праці Пінчаса Т. «До землі: з людини ти вийшла і в людину увійдеш», де доводиться, що життя і мистецтво, бодай у теорії, можна поміняти місцями…

Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо… Ми пишемо…

***