Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний

…Упаковка величезних таблеток, схожа на пакунок презервативів, лежить на подушці Сергія. Він так і не прокинувся.

КОТКО (інвентаризує «надходження», розчаровано): Нє, наші мало дають!.. От коли іноземці! (його очі мрійливо закочуються догори)

…У квадратному шатрі-наметі довготелесий рихлий підполковник — командир батальйону розвідки — сидить на своєму ліжку, злий і заморочений турботами дня. Влітає начальник штабу батальйону.

НАЧАЛЬНИК ШТАБУ (сяє): Танцюйте, товаришу підполковнику!

Комбат зненацька різко підскакує, робить кілька па з твісту, потім гупається кілька разів навприсядки, і завершує цей постмодерний танець жіночою партією кадрилі: обхід навколо уявного партнера-чоловіка; одна рука в бік, а інша вгорі над «партнером», в ній замість хусточки — те, що під руку трапилось, а саме зелений респіратор…

КОМБАТ (верескливо-жіночим голосом) Й-і-ех! (спиняється) Це я так, щоб ти зрозумів, що не в одного тебе дах тут їде… Що там іще? Що ІЩЕ стряслось, начштабу? Сяєш, як новий п’ятак…

НАЧШТАБУ (сяє, обличчя аж спітніло від задоволення): Прийшов, прийшов-таки лист!

КОМБАТ (похмуро): Від коханки? Не кинула ще? Поздоровляю!

НАЧШТАБУ (не звертає жодної уваги): Розпорядження! Секретне! Й-і-ех! (зненацька відбиває па чечітки — хвацько ляскає себе по грудям, по халявам чобіт) І-йеех! (і повторює жіночу партію кадрилі, в руці замість респіратора — розгорнутий білий листочок розпорядження) Йе-ех-хо-хо-хо!

КОМБАТ (похмуро): За лікарем посилати? Гей, днювальний!!

НАЧШТАБУ:…І-і-йееех-хо-хо!.. (трясучи грудьми, як циганка, йде вперед на комбата) Чавела! І-і-йееех!.. (стає, видихає) Та все чудово! Розпорядження що треба! Я так і передбачав… Й-і-еех!! (сяючи) «Журнал обліку доз» — документ… який?

КОМБАТ: Ну — секретний.

НАЧШТАБУ (не перестаючи світитись радістю): Пр-равильна-а! А що роблять із секретними документами? І хай він тепер добивається за свою дозу, скільки схоче! Якщо захоче… Перевірити — як?

До комбата доходить! Підстрибує, як пружина, — і на радощах витанцьовує лезгинку!

КОМБАТ: Ассса-а!

НАЧШТАБУ: І-і-йееех!..

Обкладинка бухгалтерської книги обліку:

Книга стоїть, як розстрілювана людина — і, дрібно здригаючись, осідає в отвір, що нагадує проріз ящика для листів…

…знизу якого сиплеться паперова тирса: малюсінькі пів-міліметрові шматочки картону й клаптики паперу з чорними зернятками — останками цифр одержаних розвідниками доз…

На полиці — акуратні папочки життєпису П'єра Елмса. П’єр Елмс строчить на друкарській машинці свій фундаментальний труд «Я і Чорнобиль», переписуючи з якоїсь книги рядки й цілі уривки, позначені жовтим маркером.

Не перестаючи друкувати лівою рукою — праву, не дивлячись, опускає вниз — у ящик — величезний, як з-під холодильника, — що вщерть заповнений паперами. Напис: «CHERNOBYL».

Витягає звідтіля газетну вирізку, кладе її на стіл, продовжує строчити… За увесь час він жодного разу не повернув голови, не задумався: найголовніше — здати рукопис вчасно! Останній термін здачі книги до друку вже близько: на календарі з навхрест викресленими днями, що вже пройшли, — зовсім мало пустих клітинок до чорної товстої лінії — deadline'у[35]…

…Наступний «розстрілюваний»:

Осідає в отвір шредера — пристрою для знищення документів…

Сиплеться паперова тирса в мішок — такий же, як «ПОЧТА СССР», тільки на ньому вже нічого