Лінкольн у бардо - Джордж Сондерс
сем лонґстріт-«мазунчик»
Доки ми йшли, він безперестанку давав рукам волю, мацав місіс Крофорд і лапав, але вона, на превелике щастя, цих огидних виявів уваги ніби й не помічала.
преподобний еверлі томас
Хлопець, пройнятий благоговійним страхом, не відставав ані на крок і лиш зиркав то туди, то сюди.
ганс воллмен
Ну а зарас я заспіваю вам пісню — пару куплетів, а чи й цілу, то вже як собі забажаєте, — пісню, яку часом співав кулись мій ненаглядний чоловік. Називав її висільною піснею Адама і Єви. Ту пісню співав він і на висіллі у моєї систри… Страх як полюбляв, знаєте, складати пісні, і їх співати, і…
Ой ні, далі я не піду.
Гарного дня вам, добродії.
місіс елізабет крофорд
Ми підійшли до краю незаселеної глухої місцини площею кількасот ярдів, яка закінчувалася моторошною на вигляд залізною огорожею.
ганс воллмен
Та згубна межа, перетинати яку ми не наважувалися.
роджер бевінс ііі
Як же ми її ненавиділи!
ганс воллмен
Міс Трейнор, та дівчина, лежала, як завжди: біля огорожі потрапила була у пастку, а тепер уже становила, по суті, її частину. Тієї миті вона прибрала вигляд такої собі страхітливої почорнілої печі.
роджер бевінс ііі
Мені мимохіть пригадалася вона першого дня після прибуття сюди: тоді вільно являлася нам у вигляді юної дівчини, яка знай кружляла і кружляла навколо у літній сукні, що без упину мінилася різними кольорами.
преподобний еверлі томас
Я окликнув її і попросив поговорити з хлопцем. Про загрози, які чаяться у цьому місці. Особливо для молодих.
ганс воллмен
Дівчина не озивалася. Лише прочинилися, а тоді знову зачинилися дверцята печі, якою вона була тієї миті, й ми мали змогу кинути оком на її жаске, розжарене до червоного нутро.
роджер бевінс ііі
Аж тут вона притьмом обернулася на зруйнований міст, на стерв’ятника, на великого пса, на страшезну відьму, яка жадібно пожирала шмат чорного пирога, на стернисте, спустошене повінню кукурудзяне поле, на розкриту парасолю, яку шарпав нечутний для нас вітер.
преподобний еверлі томас
Усі наші палкі благання були марні. Говорити дівчина не бажала.
ганс воллмен
Ми повернулися і зібралися йти.
роджер бевінс ііі
Щось у хлопцеві її зворушило. Парасоля перетворилася на качан кукурудзи, качан кукурудзи — на відьму, відьма — на дівчину.
ганс воллмен
Жестом вона підкликала його до себе.
роджер бевінс ііі
Хлопець сторожко підійшов, і вона заговорила, але так тихо, що розібрати слів ми не могли.
ганс воллмен
ХІІІ
Млодий містер Брістоль бажав мене, млодий містер Фелловз і містер Делвей бажали мене, у вечері вони сиділи на траві нав коло мене, і в очах їхніх горіло палке-препалке сердечне Бажання. Я ж сиділа у своїй сорочці барви спілого винограду у плетеному кріслі, у колі тих захоплених палких сердечних очей, часом навіть і до пізньої ночі, коли той чи той хлопець від кидався на спину і казав: о, які зірки, і я казала: о, так, зірки сьогодні пре гарні, а сама (визнаю) думала, як добре було б при лягти біля нього, інші ж хлопці, по бачивши, що я дивлюся на того, хто при ліг, і собі думали: добре було б при лягти біля мене.
Усе це було дуже
А тоді мати при силала по мене Енні.
Я за надто рано пішла. Від того товариства, від того
Бо ж була пере конана, що по переду ще безліч таких вечорів, і в решті решт вони під штовхнуть до вибору, і вибір буде зроблено, правильний вибір, і він стане Любов’ю, і Любов стане дитям — а більше нічого я й не прошу
Я так хотіла по тримати на руках дороге дитя.
Я добре знаю, що вже нетака гарненька, як раніше. А ще з часом я, визнаю, на брала ся де яких слів, яких до того не
Трахати ся хер гівно дрочити гративдупу
А ще дізнала ся про де які не пристойні місця
Темні за капелки на за двірках де жлуктять ром
І їх по любила
Сумую за тими місцями. І сильно серджу ся.
Бо нічого такого не за знала.
За надто рано пішла
Щоб за знати
Тільки чотирнацять
років мала тоді
При ходьте при ходьте ще сер дуже при ємно було з вами
Але тих ваших стариганів при ятелів до дупи (більше їх не при водьте) вони ж при ходять тільки по витріщатися і з мене по кепкувати, а тоді просять мене за пинити ні не те слово зу пинити ні при пинити робити те що я роблю. А роблю я лише те саме що й вони. Хіба ж ні? Бо те що я роблю, якщо тільки дуже по старатися, до поможе мені по вернутися туди, куди я так прагну
До зеленої трави, до сердечних очей.
еліза трейнор
XIV
Дорогою назад хлопець примовк.
Це станеться і зі мною? запитав він.
Так, безперечно, відповів містер Воллмен.
До певної… е-е… міри це відбувається вже, тактовно докинув преподобний.
роджер бевінс ііі
Ми підійшли до місця, де стежина різко обривається вниз.
преподобний еверлі томас
Біля Фрілі. Біля Стівенса. Біля чотирьох немовлят на прізвище Несбіт та їхнього ангела з похиленою головою.
роджер бевінс ііі
Біля Мастертона. Біля Амбусті. Біля обеліска, трьох лавок і встановленого на високому п’єдесталі погруддя гордовитого Меррідейла.
ганс воллмен
Що ж, гадаю, треба зробити так, як ви радите, сказав хлопець.
Славне хлоп’я, мовив містер Воллмен.
роджер бевінс ііі
XV
Біля дверей хлопцевої білої кам’яниці ми з ним обнялися.
ганс воллмен
Він сором’язливо нам усміхнувся, трохи схвильований тим, що на нього чекало.
преподобний еверлі томас
Ну, йди, лагідно мовив містер Бевінс. Так буде найкраще.
ганс воллмен
Йди, йди, сказав містер Воллмен. Тут тобі робити нічого.
роджер бевінс ііі
То бувайте здорові, попрощався хлопець.
Нічого страшного, сказав містер Бевінс. Усе абсолютно природно.
ганс воллмен
І тут це сталося.
роджер бевінс ііі
Надзвичайна подія.
