Гуляйгора - Віталій Іванович Петльований

хвилини Павло згадав слова старшини: «Я вам не нянька, а командир». Так у перший день знайомства прорік він. І виправдав це. Не підміняв їх, не боявся риску, був не контролером, а учасником події, яка запам'ятається надовго.

Лейтенант Сергєєв із підривною машинкою відійшов на пагорб за кілька сот метрів. Звідти, з висотки, добре видно дамбу. Там Чепель і Дудар на чолі із Страхомахою працюють над вибухівкою й кабелем. Червоний прапорець, встромлений у сніг, тріпоче коло них. Ось вони скінчили свою роботу й побігли до лейтенанта. Ще дві-три хвилини — і в небо шугонула палаючим птахом ракета. В ту ж мить дамба ніби розкололася. Дужий вибух потряс повітря. Пророкотали ще вибухи, тричі підряд, наче розкотився по долині молодий грім. Коли громовиця ущухла, до пагорба доринав тільки шум вируючої бистрини — в отвір, створений вибухами, котилася гриваста повінь.

На місці події був короткий перекур. Павло Чепель узяв папіросу з портсигара лейтенанта Сергєєва, А сірник запалений підніс йому Бас.

— Ти, виходить, і є Павло Чепель?! Здорово! А то сестра мені пише й пише, скаржиться, що відповіді від тебе не одержала.

Павлові чомусь зробилося жарко.

— Яка сестра? — здивувався.

— Двоюрідна сестра, Леся.

Повз них бігла та й бігла вода ранньої повені, її ніби й не меншало, але протікала вона вже спокійніше, умиротворено, без капризування.

Оглавление Розділ перший Розділ другий Розділ третій Розділ четвертий Розділ п'ятий Розділ шостий Розділ сьомий Розділ восьмий Розділ дев'ятий Розділ десятий Розділ одинадцятий Розділ дванадцятий Розділ тринадцятий Розділ чотирнадцятий Розділ п'ятнадцятий Розділ шістнадцятий Розділ сімнадцятий Розділ вісімнадцятий Розділ дев'ятнадцятий Розділ двадцятий Розділ двадцять перший Розділ двадцять другий