Двічі графиня та двічі генерал - Сергій Шарик
Та й із погляду фізіології все не зовсім зрозуміле: будь-яка жінка може задовольнити кількох чоловіків, але виношує одну дитину дев’ять місяців. Не всі чоловіки в змозі задовольнити навіть двох жінок одразу але за дев’ять місяців можуть зробити матерями багатьох. Чому оспівуючи невинність, чоловіки обожнюють легкодоступних жінок, хоча і називають їх блудницями, і захоплюються Казановою?
Чи є відповіді на ці питання?
Проте гареми існували. І не треба вважати, що гарем — це місце для групового сексу, кубло, де багатий чоловік може задовольняти свою похіть.
За часів середньовіччя, та й раніше, часті й тривалі війни забирали у жінок батьків, чоловіків, коханих. Тому інститут полігамії був порятунком для жінок від злиднів, голоду, самотності, розпусти. І саме тому гарем стає мрією дівчат із бідних та багатодітних сімей.
Гарем був державою у державі із суворими службовими сходами. Мусульманину дозволялося мати лише чотирьох дружин. Але дружинам дозволялася необмежена кількість служниць, танцівниць, а служниці, у свою чергу, могли мати своїх рабинь. Останні також мали змогу утримувати рабинь. А повелитель міг володіти будь-якою жінкою з гарему, і різниця полягала лише в тому, що служниці і рабині не мали права на спадщину. Більш того, служниці, на відміну від рабинь, могли у разі немилості втратити ще й привілеї: окреме приміщення, грошове утримання, штат невільниць. Справедливості заради відзначимо, що і ті, й інші могли зробити запаморочливу кар’єру і стати однією з чотирьох дружин повелителя.
Як тут не згадати долю наложниці Роксолани? Дочку простого священика з українського Поділля захопили в полон татари, продали в гарем, і вже через рік вона перетворилася з рабині на першу дружину султана. Більш того, Сулейман настільки полюбив Роксолану, що незабаром вона стала його єдиною дружиною, а на час відсутності султана влада повністю переходила до її рук. Щоправда, керувала країною Роксолана із-за фіранки гарему. Обличчя дружини не повинен був бачити ніхто. Закон є закон.
Уночі Софії приснився сон: її з іншими дівчатами привели в караван-сарай для продажу. Вона зі страхом чекала своєї черги. І ось ця черга настала. Коли відкрили її обличчя, вона побачила юрбу чоловіків, які дивилися їй прямо в очі. Почалися торги. Через деякий час слуги зняли з неї одяг, залишивши тільки прикраси. Здавалося, їй потрібно закритися, втекти, сховатися. Але вона цього не зробила — їй було навіть приємно, що вся ця юрба їсть її очима, бажаючи її. У тілі з’явилися якась легкість і збудження. І тут вона перетворюється на чорного лебедя, змахує крилами і з радісним сміхом залишає базар невільниць.
Уранці дівчина прокинулася в чудовому настрої. Зустрівшись із мадемуазель Ніко, вона розповіла їй про вчорашні пригоди і про свій сон.
Француженка подумала і після невеликої паузи відповіла:
— Так, гарем — це добре, але добре тільки для чоловіків і не дуже щасливих дівчат. Напевно, в гаремі чудово бути першою дружиною. А другою чи двадцять п’ятою — уже не має значення. Запам’ятай, дівчинко моя: ти зі своєю красою і своїм розумом повинна бути на перших ролях, і не тут, в Азії, а в Європі, де цінують, люблять і обожнюють, оспівують у віршах і художніх полотнах Її Величність Жінку. Де незалежно від походження жінка може перетворити свою слабкість на величезну силу і володіти не тільки чоловічими серцями, а й цілими королівствами з їхніми королями.
Софія знизала плечима.
— Кому потрібна дівчина не дуже знатного походження?
— У тому-то й річ, що в жінці головне не її походження і навіть не краса, а той шарм, та родзинка, щось невловиме, що робить її коханою, сексуальною, чарівною в очах чоловіків.
— А як же краса?
— При її наявності легше всього цього досягти. Але це необов’язкова умова. І, як приклад, я розповім тобі про долю двох, мабуть, найзнаменитіших жінок, їх можна назвати навіть куртизанками цього сторіччя. Одна з них — француженка, яка при народженні була міщанкою Жанною-Антуанеттою Пуассон, а померла років десять тому знаменитою маркізою де Помпадур, фавориткою короля, а фактично — некоронованою королевою Франції.
— А що ж королева?
— О! На відміну від фавориток, королева змушена народжувати спадкоємців. А Людовик ХV був дуже палким чоловіком, і за перші дванадцять років шлюбу королева народила йому десятьох дітей, після чого стала ухилятися від подружніх обов’язків. Природно, у короля з’явилися фаворитки. Але жодна з них не змогла протриматися біля нього так довго, як маркіза де Помпадур. Вона була не надто вродливою жінкою, зате досить розумною і ще… пристрасно бажала при живому чоловікові стати фавориткою короля. Майбутня маркіза заінтригувала свого кумира на маскараді, переодягнувшись у костюм мисливиці Діани. Їй вистачило кількох фраз, щоб спокусити короля, а справу завершила ненавмисно загублена хустинка, тонкий аромат якої Людовику видався милим і приємним. «Маска» тут же зникла, як і вимагають правила зваблення чоловіка. Далі за цими правилами необхідно сховатися так, як у відомому анекдоті пухнаста кішечка ховалася від кота. «Милий, якщо ти мене знайдеш, я твоя, а якщо ні, то я в шафі».
— Ха-ха-ха! — розсміялася Софія. — І король, природно, знайшов її?
— Так, звичайно. Після недовгого флірту маркіза опинилася в його ліжку. І тут вона зобразила таку пристрасть, що навіть досвідчений у любові Людовик був здивований. А чимось здивувати його було вкрай важко. Посівши у п’ять років французький трон, до тридцяти п’яти він переситився усіма можливими задоволеннями. Але, як я вже тобі сказала, Жанна була дуже розумною жінкою. Поки наступні п’ять років король насолоджувався її тілом, постійно вимагаючи нових і нових пестощів, розум її посилено працював. За цей час вона стала офіційною фавориткою, маркізою де Помпадур і, найголовніше, позбавила Людовика меланхолії і нудьги.
— Напевно, короля, в якого і так усе є, нелегко цього позбавити. Адже достатньо йому поворухнути пальцем, і будь-яка розвага до його послуг.
