Чарівна ти - Чак Паланік

вихваляв її, підтримував і відверто, і приховано. Але ж ці двоє так і не побралися. Казали щось про викидень. Поширювалися навіть плітки, що вона просила його балотуватися з нею в одному виборчому списку, проте відразу після виборів вони зробили спільне повідомлення для преси, в якому розповіли про розірвання стосунків. Сидячи поруч на прес-конференції, мадам-президент і її відчайдух-коханець запевнили всіх у повазі один до одного та теплих почуттях, але твердо наголосили на тому, що їхні романтичні стосунки завершено.

Пенні знала, що подібний успіх можливий лише завдяки важкій праці та численним жертвам, але на фото папараці все виглядало гладенько та невимушено. Саме президент Хінд надихнула Пенні на те, щоб стати юристом. Невже вона наважилася мріяти? А якщо Корні Максвелл шукає собі нову протеже? Не виключено, що він помітив у ній якийсь природжений хист. Сьогодні ввечері відбудеться прослуховування, і якщо вона успішно з ним упорається, Пенні Гарриґан, можливо, опиниться на місці тієї, кому належить зайняти головну роль на світових підмостках. Вона за крок до вступу в найексклюзивніше жіноче товариство.

Від мрій відволікла величезна муха, яка залетіла їй до рота. Пенні почала кашляти прямо тут, у відділі плаття «Бонвіт Теллер».

І саме вчасно. Уява занесла її надто далеко; майбутнє може розбити серце, якщо надто довго очікуєш. Лише погляньте на К. Лінуса Максвелла, якій усміхається після кожного невдалого роману. Після Кларісси в нього були стосунки з представницею британської королівської родини. З самою принцесою, і не з однією з потвор від близькоспоріднених шлюбів. Вона не була незграбою. Принцеса Гвендолін була справжньою красунею. Третьою у престолонаслідуванні, лише за два кроки від того, щоб стати королевою. Знов-таки, європейська аристократка здавалася ідеальною партією для янкі — короля високих технологій. Увесь світ очікував, коли вони призначать дату весілля. Коли король загинув від кулі анархіста, саме Корні підтримував невтішну принцесу на похороні батька. А коли внаслідок дивного нещасного випадку — падіння супутника, тільки уявіть собі! — загинув безперечний спадкоємець, брат Гвендолін, корону гарантовано отримала принцеса.

За всіма правилами, Корні Максвелл мав стати принцом, мешкати в розкішному Букінгемському палаці, але ж історія повторилася. Магнат і принцеса мирно розійшлися.

Двічі він ухилився від шлюбу з найвпливовішими жінками світу.

Якщо довіряти пліткам, його жахали жінки, статус яких конкурував із його власним. «Жовта преса» зневажала його. Але Пенні, як і більшість читачів, підозрювала, що К. Лінус Максвелл назавжди залишиться сиротою, який шукає втрачену матір, щоб виплеснути на неї свою любов і багатства.

Жодна з колишніх пристрастей Максвелла, здавалося, не пошкодувала через любовні стосунки з мільярдером. Кларісса Хінд зі сором’язливого політичного новачка стрімко здійнялася до лідера вільного світу. Гвендолін була такою собі «телицею», привабливою, але гладкою. За час їхніх стосунків вона схудла, і відтоді королівська особа стала законодавицею моди. Навіть Алюет боролася з власними демонами. Бульварні газети строкатіли халепами, в які вона встигала вскочити через наркотики. Максвелл відучив її. Його коханню вдалося те, чого не спромоглися досягти курси примусового лікування за постановами суду.

У Пенні саме тут, у крамниці «Бонвіт Теллер», завібрував телефон. Турбувала Монік. Більше не прискіпуючись через стільці, вона надіслала повідомлення: «ПЕРЕДЗВОНИ МЕНІ!». Напевно, всі в «Бі-Бі-енд-Бі» вже дізналися новини. З одного боку, Пенні воліла, щоб ніхто нічого не знав. Бентежить, коли оточуючі пов’язують тебе з президентом Хінд, королевою Гвендолін та Алюет Д’Амброзією. Пенні покопирсалася у пам’яті, пригадуючи проміжні романи. З поетесою, яка отримала Нобелевську премію з літератури. Потім були ще спадкоємиця японського металевого магната та баронеса, нащадок медіахолдингу. Досі жодній з них не належав кришталевий черевик. Пенні намагалася про це не думати, але все, що трапиться з нею впродовж цього вечора, визначить решту її життя.

Вона не встигла відповісти на повідомлення Монік, як повернулася продавщиця. З її руки спадав валок червоного атласу. Вона скептично вигнула дугою тонку брову й наспівом промовила:

— Тримайте-но… 44-й розмір. — Вона жестом наказала Пенні йти за нею до примірочної.

Президент Пенні Гарриґан. Містер К. Лінус Максвелл. Думки плуталися. Завтра її ім’я в газеті «Пост» буде надруковано жирним шрифтом поміж імен видатних осіб на шостій сторінці. Завтра ця чванькувата жіночка дізнається, що вона не брехала. Усім у місті стане відоме її ім’я.

Хай там як, вона дуже обережно буде носити цю сукню.

Зараз третя година. Вечеря о восьмій. Ще є час на епіляцію ніг, на зачіску, на дзвінок батькам. Можливо, усе це зробить ситуацію, що склалася, більш реальною.

Метушливо поспішаючи за продавщицею, Пенні знервовано запитала:

— У вас можливо повернути річ і отримати гроші назад, я не помиляюся? — І вона схрестила пальці, щоб тільки застібка-блискавка не підвела.

Кван Ксі та Есперанса були гарними сусідками — вони мешкали разом у квартирі-студії в Джексон Хайтс, округ Квінс. Кілька місяців тому, коли мати Пенні допомагала дочці зібрати речі, щоб перебратися з іншої частини країни до Нью-Йорку, мудра жінка порадила:

— Коли станеш винаймати житло, запроси китаянку та дівчину з Латинської Америки.

Часом погляди батьків Пенелопи здавалися відсталими цькуваннями через расові забобони, але насамперед вони дбали про інтереси власної доньки. У полікультурному, різноманітному расовому середовищі, на їхній погляд, менше шансів, що дівчата стануть цупити одна в одної косметику. Усі засоби для краси коштували дорого, а якщо користуватися одним гримом, можна підхопити смертельно небезпечний стафілокок. Слушна порада. Повсюди герпес і клопи. Такою порадою мудрих старих варто скористатися.

Попри наївні погляди батьків Пенні, ці три молоді жінки, представниці різних, несхожих культур, мали більше спільного, ніж можна було очікувати. Вони відразу стали ділитися вбранням, таємницями, навіть контактними лінзами. Майже нічого не було поза дозволеним. Досі така повсякденна близькість не викликала проблем.

Есперанса була запальною дівчиною з Латинської Америки, з високими грудьми, темними злими очами. Вона завжди вдавала роздратування через найпростіші речі — наприклад, замінити лампочку або помити посуд. Починала волати: «Карамба! Чорт забирай!» Пенні завжди реготала через такий неприхований стереотипний спалах емоцій. Вочевидь, вона не надто тривожилася, якщо глузувала з себе. Той факт, що Есперанса могла кинути на підлогу яскраво розшите сомбреро, а потім кружляти у запальному танку навколо нього, лише доводив, що дівчина надто далеко еволюціонувала в постполіткоректне майбутнє власної ідентичності.

Кван Ксі, така спокійна, така невибаглива, контрастувала з запальною сеньйоритою. Китаянка беззвучно пересувалася велелюдною квартирою. Збирала пил з плінтусів… Підрівнювала свій бонсай… Складала оригамі для наступного користувача туалетним папером… Взагалі завжди перетворювала хаос на порядок. Її безтурботне обличчя та виважені манери