Навколо світу за вісімдесят днів - Жюль Верн

— Восьма година сорок чотири хвилини! — сказав Джон Селліван голосом, у якому вчувалося мимовільне хвилювання.

Ще одна хвилина — і парі буде виграно. Ендрю Стюарт і його партнери більше не грали. Вони кинули карти на стіл. Вони лічили секунди.

На сороковій секунді — нічого! На п’ятидесятій — усе ще нічого!

На п’ятдесят п’ятій секунді знадвору долетів галас, подібний до гуркоту грому, почулися оплески, крики «слава» і навіть прокльони, — все це злилося в загальний невгамовний репет.

Гравці підвелися зі своїх місць.

На п’ятдесят сьомій секунді двері салону відчинилися, і не встиг годинниковий маятник гойднутися вшістдесяте, як на порозі постав Філеас Фоґґ у супроводі оскаженілої юрби, що ввірвалася за ним у клуб.

— От і я, джентльмени, — вимовив він спокійним тоном.

Розділ тридцять сьомий,

який доводить, що здійснивши навколосвітню подорож, Філеас Фоґґ не виграв нічого крім щастя

Так! Це був Філеас Фоґґ власною персоною.

Читач пам’ятає, що о восьмій годині п’ять хвилин вечора, приблизно через добу після прибуття наших мандрівників у Лондон, пан доручив Паспарту повідомити преподобного Сем’юеля Вілсона про шлюб, що мав відбутися наступного дня.

Паспарту із захватом кинувся виконувати це доручення. Він швидко йшов до будинку преподобного Сем’юеля Вілсона, але не застав його. Зрозуміло, Паспарту залишився почекати і чекав із добрих двадцять хвилин.

Словом, о восьмій годині тридцять п’ять хвилин він вийшов із будинку преподобного отця. Але в якому вигляді! Розпатланий, без капелюха, він біг, біг так, як ще жодна людина не бігла вулицею: він мчав по тротуару, як смерч, збиваючи перехожих на своєму шляху.

Через три хвилини він уже був у будинку на Севіль-роу і, задихаючись, увірвався в кімнату містера Фоґґа.

Він не міг вимовити жодного слова.

— Що сталося? — запитав містер Фоґґ.

— Пане… — бурмотів Паспарту, — шлюб… неможливий…

— Неможливий?

— Так… узавтра неможливий.

— Чому?

— Бо завтра… неділя.

— Понеділок, — заперечив містер Фоґґ.

— Ні… сьогодні… субота…

— Субота? Це неможливо!

— Так, так, так! — закричав Паспарту. — Ви помилилися на день! Ми приїхали на двадцять чотири години раніше… Але тепер залишається тільки десять хвилин!..

Паспарту схопив свого пана за комір і силоміць потяг за собою.

Філеас Фоґґ, не встигши й оком зморгнути, захоплений своїм слугою опинився на вулиці, скочив у кеб, обіцяв сто фунтів кучерові, збивши по дорозі двох собак і зачепивши п’ять карет, прибув до Реформ-клубу.

І коли він з’явився у великому салоні, настінний годинник показував восьму годину сорок п’ять хвилин…

Філеас Фоґґ здійснив подорож навколо світу за вісімдесят днів!

Філеас Фоґґ виграв у парі двадцять тисяч фунтів стерлінґів!.. Одначе, як така точна, акуратна людина могла помилитися на цілу добу? Як він міг думати, що прибув до Лондона в суботу, 21 грудня, коли насправді він приїхав у п’ятницю, 20 грудня, — усього лише через сімдесят дев’ять днів після свого від’їзду?

Причина цієї помилки дуже проста.

Філеас Фоґґ, сам того не відаючи, виграв цілу добу порівняно зі своїми записами, бо, подорожуючи навколо світу, він рухався на схід, і, навпаки, він втратив би цілу добу, якби рухався в протилежному напрямку, тобто на захід.

Справді, просуваючись на схід, Філеас Фоґґ ішов назустріч сонцю, і, отже, дні для нього стільки разів зменшувалися на чотири хвилини, скільки градусів він проїжджав у цьому напрямку. Тому що окружність земної кулі ділиться на триста шістдесят градусів, ці триста шістдесят градусів, помножені на чотири хвилини, дають рівно двадцять чотири години, тобто добу, яку й виграв Філеас Фоґґ. Інакше кажучи, тоді, як Філеас Фоґґ, рухаючись на схід, бачив вісімдесят разів проходження сонця через меридіан, його колеги, що залишилися в Лондоні, бачили тільки сімдесят дев’ять таких проходжень. Ось чому саме в цей день — у суботу, а не в неділю, як гадав Філеас Фоґґ, — вони очікували його в салоні Реформ-клубу.

Якби чудовий годинник Паспарту, що незмінно показував лондонський час, крім годин і хвилин, показував би ще і дні, тоді ця обставина була б відома.

Отже, Філеас Фоґґ виграв двадцять тисяч фунтів стерлінґів. Та через те, що він використав у дорозі близько дев’ятнадцяти тисяч, грошовий результат парі був незначний. Утім, як уже було сказано, наш дивак не шукав грошей, він прийняв умови цього парі, як приймають умови змагання. Він навіть розділив тисячу, що залишилася, між чесним Паспарту і нещасним Фіксом, на якого не міг гніватися. Однак із грошей, призначених Паспарту, він для порядку все-таки вирахував вартість газу, що горів із вини француза тисячу дев’ятсот двадцять годин.

Того ж вечора, як зазвичай спокійний і безпристрасний, містер Фоґґ звернувся до місіс Ауди:

— Ви як і раніше згодні на наш шлюб, пані?

— Містере Фоґґ, — відповіла місіс Ауда, — мені здається, це я маю поставити вам таке запитання. Ви були банкрутом, тепер ви знову багаті…

— Даруйте, пані, це майно належить вам. Якби ви не подумали про цей шлюб, мій слуга не пішов би до преподобного Сем’юеля Вілсона, я не був би попереджений про свою помилку і…

— Любий містере Фоґґ… — сказала жінка.

— Люба Аудо… — відповів Філеас Фоґґ.

Ясна річ, весілля відбулося через сорок вісім годин. Паспарту, гордий, пишно вбраний і сяючий, був свідком з боку нареченої. Хіба, врятувавши її, він не заслужив на таку честь?

Наступного дня, на світанку, Паспарту гучно постукав у двері свого пана.

Двері відчинилися, і безпристрасний джентльмен з’явився на порозі.

— Що сталося, Паспарту? — запитав він.

— Пане, я тільки зараз допетрав…

— Що саме?

— Ми могли б здійснити подорож навколо світу всього лише за сімдесят вісім днів.

— Безсумнівно, — відповів містер Фоґґ, — не проїжджаючи через Індію. Та якби я не потрапив до Індії, я не врятував би місіс Ауду, вона не стала б моєю дружиною і…

І містер Фоґґ преспокійно зачинив двері.

Отже, Філеас Фоґґ виграв парі. Він за вісімдесят днів об’їхав навколо світу! Він використовував для цього всі засоби пересування: пакетботи, залізницю, екіпажі, яхти, торговельні судна, сани й навіть слона. Ексцентричний джентльмен виявив під час цієї подорожі дивну точність і холоднокровність. Ну, а далі? Що він виграв у результаті своєї поїздки? Що привіз він із собою?

Дехто скаже, нічого? Так, нічого, якщо не рахувати чарівної дружини, що зробила його найщасливішою людиною на землі!

А хіба заради цього не варто об’їхати навколо світу?

Примітки