Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
ПЕТРО: А пити?
СЕРГІЙ: Батальйон спецобробки вже пив. Від червоної потім канудить. А біла — нічо. Хто хоче, білу може заковтнути, (знизує плечима) Але кров з нас вони все одно не одержать: вдень, коли мікроавтобус у табір кров брати приїздить, ми вже на розвідці…
ГРАВЕЦЬ-2: Або на АЕС тут вожкаємось…
КОТКО: Води б…
КОЛЯ (розглядаючи таблетку в руці, мрійливо згадує): Я один раз в житті в лікарні був. У 9-му класі — гланди вирізали. Там всім таблетки прописували. Потім всім приносили. Усій палаті — на одному підносі. Хто б там пам'ятав, що кому прописали! Так один вибирав собі таблетки побільше, а іншому, навпаки, подобались маленькі…
КОТКО (зацікавлено): А ти які?
КОЛЯ: А мені тоді подобались червоні…
…Червоний прапор — затріпаний, злинялий — на грубезному флагштоці з обтесаної сосни. Під ним — Шльопанцов. Поряд на колючому дроті складені порожні мішки «ПОЧТА СССР».
Шльопанцов запалює хорошу імпортну цигарку, затягується, випускає дим…
…недбало кидає сірник униз…
…на гору листів у ямі — великій, круглій, акуратній.
Листи спалахують.
ГОЛОС З РЕПРОДУКТОРА: ПІШЛИ!
На АЕС.
ГОЛОС З РЕПРОДУКТОРА: ПІШЛИ!
СЕРГІЙ: ПІШЛИ! (вискакує першим, вже в дверях оглядається) Ще раз — ближче двох метрів до краю не підходити… Пішли вони! (на бігу поправляє респіратор)
…Горить його лист.
…Сергій біжить проходами до виходу на дах. Усе відбувається, як в уповільненій зйомці:
ГОЛОС СЕРГІЯ (звучить його лист): «Здрастуй, Оксано!..» (тріск паперу, що згоряє)
…Коля виштовхує Котка в коридор.
…Горить лист Котка.
…Котко, припадаючи на одну ногу, біжить тунелем на світло в його кінці.
ЗОЙК КОТКА: Василино, ти мене любиш?!
…На одному з листів — малюнок броника, кільце полум’я з’їдає його.
ГОЛОС ПЕТРА: Здрастуй, дочко! Зранку ми встаємо рано… (лист швидко обвуглюється)
…Літній Петро незграбно зістрибує з металевої драбини — на дах.
...Шльопанцов курить імпортну цигарку, про щось заклопотано розмірковуючи. Від полум’я обличчя його розчервонілось, крапельки поту… Гарячий труд.
…Палахкотять листи.
…Розвідники біжать коридором.
Голоси, знайомі нам, звучать як з лабіринту, печери, прірви — «Дорога Люда! Дорогі тато і мама! Дорогі… Дорогі…» Згасають, не докликавшись…
…Шльопанцов — затиснена в кутку рота цигарка, під пахвою порожні мішки «ПОЧТА СССР» — йде до намету.
Там на столі сиротіє Коліна листівка.
…Коля — останній у дверях — зненацька нахиляється, підхоплює прихований дозиметричний прилад — і прожогом кидається навздогін. Порожня кімната.
…Палають листи.
…Розвідники — один за одним — зістрибують із залізної драбини на дах.
…Особіст кидає Коліну листівку в порожній мішок.
Грайливо перевернувшись кілька разів у повітрі, вона падає на дно мішка…
…кольоровим фото Чорнобильської АЕС догори:
На даху АЕС — примальовані фігурки людей вітально махають нам трипалими рученятами.
На даху АЕС кипить робота… В напруженні всі рухаються неприродно, рубано-рвано. Це схоже на хроніку перших часів кінематографу, завжди чомусь смішну й одночасно печальну…
Розвідники підхоплюють совковими лопатами сміття, біжать до краю даху, жбурять непотріб через низеньке металеве огородження, — сміття шлейфами пилу зривається з висоти 70 метрів — униз — на купи далеко на землі…
Сергій б’є киркою бетон в центрі даху.
Коля, зістрибнувши з драбини, замість того щоб хапатися за лопату, яка валяється поряд, — починає міряти рівень радіації.
ГОЛОС КОЛІ (веселий, знущальний текст однієї-єдиної пропущеної цензурою звісточки — Коліної листівки): Люба Валю! Я жив-здоров. Тут все нормально. Харчування добре. Підібралась добра компанія. Час пролітає непомітно…
Відкілясь на АЕС — спочатку тихо, непомітно,