Кобзар 2000. Soft - Брати Капранови

- Давай, - несподівано погодилася Ганна. Завтра - то завтра. Не все одно. Вона навіть не стала обурюватись. І дійсно, - кіно - воно і сьогодні кіно, і через місяць, а зміни в зако-нодавстві - річ важлива.

- Точно? - зрадів Гриць. - Ти не образилась, рибко?

- Ні, - сказала Ганна. - Чого ображатись?

- Ну розумієш, справи…

- Розумію.

- Молодець, - похвалив Гриць. - Я знаю - ти в мене все розумієш. І дійсно - справи, вони і є справи. Чого тут ображатись?

Вона поклала Оксанку зразу після “Вечірньої казки”, і, навіть не чекаючи, поки та засне як слід, дістала катеринку. Закрутився двигунчик від всюдихода, затанцював балансир, полилася чарівна музика. Ганна швидко роздяглася і вилетіла у вікно.

Вона дісталася до місця за кілька хвилин, облетіла будинок навкруги - вікна дванадцятого поверху були темними та неживими. Ганна зазирнула через балконні двері - справді, квартира була абсолютно порожньою. Темні меблі таємничо тулилися попід стіни, бережучи тепло життя. Ганна довгенько дивилася на них, зависнувши біля вікна іззовні. І вже вирішила було вертатися, коли там десь у глибині заскреготів ключ у замку. Рипнули двері. Засвітилося світло у коридорі, кидаючи довгий промінь у кімнату, що зразу ожила. Ганна завмерла, намагаючись вловити голоси. Але голосів не було. Потім засвітилася люстра під стелею, і до кімнати зайшла дівчина.

Сама. Вона прийшла сама.

Ганна висіла біля вікна і спостерігала за господинею. А та почала поволі перевдягатися, щось мугикаючи під ніс, потім пройшла до кухні, запалила вогонь під чайником. Вона була гарною, ця білява фарбована дівчина, і мешкала у двокімнатній квартирі сама. Вона, певно, повернулася з роботи - секретарка чи референт, - ким зараз такі ногасті працюють? Простенький бавовняний халатик облягав стан. Поруч нікого не було, але дівка все одно виглядала сексуально - для себе. Ганні подобались дівчата, що намагаються бути гарними перш за все для себе, самі з собою.

Дівчина пройшла до другої кімнати, і Ганна змушена була облетіти ріг будинку, щоб спо-стерігати далі. А дівчина витягла з шухляди запальничку, цигарки і відчинила балконні двері. Ганна піднялась вище і зависла над балконом. Дівчина сперлася на поручі. Блимнув вогник запальнички, потягло солодким запахом імпортних цигарок. Ганна сама не палила і не схвалювала інших, але цій дівчині цигарки навдивовижу личили, так, справді, як личить кофтина чи капелюх.

Ганна дивилася зверху, а дівчина стояла, спершись на балконні поручі, схиливши голову так, що волосся звисало над проваллям поверхів. І тут Ганні на мить здалось, що вона перехилилася ще трохи, потім ще, потім хитнулась необережно… Над містом пролунав крик, але його ніхто не почув, він розчинився у ночі.

Дівчина палила, прихилившись до поручів, а Ганна висіла над нею біля бетонної стіни. Між ними стояла ніч, внизу порожніло одинадцять сірих, схожих, наче близнюки, поверхів. Ганна раптом заплющила очі, потім повільно розвернулася й полетіла геть - понад дахами, злившись із зоряним небом, розчинившись між вогнів великого міста.

Вона залетіла до кімнати в той момент, коли Гриць уже відчиняв своїм ключем двері. Перш за все вимкнула катеринку і заховала її до шухляди. Тіло вмить стало важким та неслухняним. Гриць зупинився на порозі.

- Ти чого?

- Нічого, - вона здвигнула плечима. - А то що?

- Та нічого. Дивна ти якась стала. - І не кажи, - погодилася Ганна. - Ну як там ваша нарада?

- Та, - матюкнувся Гриць. - Я шефу кажу, битовуху треба гнать, а він каже, у нас інтелектуальне виробництво. Я кажу, було. А він каже…

Гриць, здається, дійсно повернувся з наради.

- Слухай, нам на роботі відик пропонують. Брати?

- Відик? - перепитала Ганна. - А почім?

- Це вже мій клопіт, - самовпевнено посміхнувся Гриць.

Ти ба, яка зараза!

Вони повечеряли у мирі та злагоді. Треба сказати, що останнім часом вони взагалі жили у мирі та злагоді, просто на диво. Здається, навіть у перший шлюбний рік такого не було.

- А завтра у кіно підемо?

- Підемо. І вони дійсно пішли у кіно. Кіно було поганим, але іноді навіть краще, коли кіно погане.

А потім Гриць припер з роботи відика, а до нього ще й касет у хлопців взяв. Довго-довго мостив все це діло до телевізора, клацав, крутив, воно йшло смугами, блимало, зникали кольори. Гриць лаявся та ліз до інструкції. Але за півгодини він уже переможно продемонстрував своє надбання. Надбання і справді показувало. На касеті виявилась порнуха.

- Тьотя, - сказала Оксаночка, замріяно дивлячись на екран.

Там і справді була “тьотя”, потім прийшла ще одна, потім - “дядя”.

Тепер уже Гриць на роботі не затримувався. Зранку він вкладав до портфеля касети, що переглянув учора, а ввечері приходив, несучи нові, і зразу вмикав свій магнітофон. Здається, він вирішив одразу надолужити втрачене за той час, коли не мав відика і мусив дивитися першу програму.

Вся ця історія тривала понад тиждень, і понад тиждень Ганна не торкалася своєї катеринки. Поки у п’ятницю Гриць, ідучи на роботу, попередив:

- Я сьогодні затримаюсь. Шеф просив. Добре?

- Добре, - погодилася Ганна, поцілувавши чоловіка. - Ти в мене роботяга. І лишилася, як завжди, сама з Оксаночкою.

А ввечері видобула катеринку й вилетіла у вікно.

Гриць був там. Він сидів на канапі, а дівчина згорнулася біля його ніг. Вони про щось розмовляли. Ганна спочатку спостерігала, висячи біля вікна, потім облетіла будинок і зазирнула через балкон у сусідню кімнату. Вікно було щільно зачинене. Кімната у пітьмі виглядала неживою. Ганна повернулася назад. Коханці тим часом розпочали цілування, очі в них уже посоловіли, “процес пішов”. Ганна знову підлетіла до балкона. Кватирка не піддалася легкому натискуванню. Ганна труханула її раз, другий - безрезультатно, потім взялася до дверей. І раптом вони рипнули й відчинилися - ну звичайно, у дівчини, яка живе сама, хіба можуть як слід зачинятися балконні двері?

Ганна залетіла до кімнати. Тут було затишно, хоча й не дуже зручно - меблі та люстра заважали вільно літати. Покружлявши ще трохи попід стелею, щоб звикнути до темряви, Ганна спустилася донизу. У сусідній кімнаті кохалися двоє, а тут Ганна обмацувала стіл у пошуках чогось годящого для справи. Зрештою знайшла - це була заколка з двома довгими кінцями і пластмасовим ведмедиком між ними. Ганна озброїлась цією заколкою і ще раз прислухалася. Кохання йшло під усіма парами. Ганна підлетіла до дверей, намацала розетку і, взявшись за ведмедика, всадила в неї заколку.

У наступну мить