Війни художників - Станіслав Стеценко
Шифровку йому принесли о 12-й ночі, коли він зібрався їхати додому.
І весь час, поки кортеж із трьох автомобілів ЗІС мчав його московськими вулицями, а потім урядовим шосе, не міг відігнати думку: «А раптом це правда? Завтра — віроломна зрада Гітлера. Посол Шуленбург передає Молотову ноту про оголошення війни. І за місяць танки вермахту входять у Москву».
Від цієї думки тремтіння пронизало все тіло. Його рука стисла люльку так, що побіліли пальці. Уявив танки з білими хрестами, гуркіт гусениць по бруківці Красної площі. На танках червоні прапори, але не із серпом і молотом, а з чорною свастикою у білому колі. Заплющив очі — видіння зникло. Розплющив — оголене тіло Давидової. Зупинився, нахилився і вкрив її ковдрою. Не тому, що турбувався, аби вона не змерзла. Вигляд оголеного тіла відволікав від думок. А думки крутилися навколо чогось дуже важливого. Він не міг виділити це надважливе серед незначних дрібниць.
На території Польщі перебувала справді величезна армія вермахту, готова до бойових дій. Яка Данія, яка Франція, яка Англія?! Після того, як ми обпаскудилися у Фінляндії, Гітлер може дійсно завтра похерити пакт із СРСР. Так само, як похерив точно такий же пакт з Польщею. Господи, у Гітлера був такий самий пакт про ненапад з Польщею, як нині з СРСР! Чому він про це не подумав раніше? Зрозуміло, що думки Гітлера йдуть второваним шляхом. Укласти пакт. Приспати пильність. А потім ударити. І… за місяць танки вермахту в Москві!
Тепер зрозуміло, що пакт з Польщею був тактичним ходом Гітлера — і не більше. Гітлер, взявши владу у голодній Німеччині, перегравав усіх цих політиканів, що запливали жиром у ситій Європі. Він волів хоча б тимчасово вивести Польщу з можливого надпотужного антинімецького союзу. Гітлер тоді купив польських лідерів надією на мир!
Сталін пройшовся м’яким килимом до каміна й назад. Обійшов навколо стола, заваленого паперами. Здається, Німеччина уклала пакт про ненапад з Польщею у січні 1934-го. Точно, він пам’ятає, що дізнався про це під час XVII з’їзду партії. Але тоді йому було не до аналізу відносин між Гітлером і Пілсудським. XVII з’їзд — «з’їзд переможців». Підсумки першої п’ятирічки. Перший тролейбус «ЛК» — «Лазар Каганович». У подарунок з’їзду. Перший тролейбусний маршрут — від Білоруського вокзалу до Окружної. Цілих 7 кілометрів. «Радянський маляр» Герасимов намалював його під час виступу на з’їзді. Чудовий портрет!
Веселенький був час. Уперше всі його вороги дружно каялись і хвалили Сталіна за те, що він їх «розгромив, блискуче застосувавши марксистсько-ленінську теорію». Бухарін, Риков, Томський, П’ятаков, Зінов’єв, Каменєв. Сподівалися, що він їх залишить живими. Дурні! Бухарін — теоретик партії… Який теоретик? Нікчема! Мерзенний збирач метеликів! (У Бухаріна була величезна колекція рідкісних метеликів.) Ботанік! Тепер він, Сталін, головний теоретик партії!
Тоді Польща й Німеччина були майже друзями. Потім швидкий аншлюс Австрії й блискавична анексія Судетскої області. Окупація решток Чехословаччини, а далі Гітлеру маскування було ні до чого. Оточена з усіх боків, Польща була приречена на заклання.
Гітлеру було вигідно, і він похерив пакт із Польщею. А він, Сталін, хіба не з такою ж легкістю похерив пакт про ненапад із Фінляндією? То що Гітлеру заважає зараз похерити пакт із СРСР? Нічого!
На місці Гітлера він сам так і зробив би. Фінська кампанія показала, що Червона армія ні на що не здатна. Можливо, Гітлер думає, що вермахт може справді розбити її за місяць? А хіба це не так?
Устав з крісла, обійшов кімнату по колу. Прочинив двері. Черговий офіцер охорони Георгій Окулов схопився зі стільця, підбіг, виструнчився і козирнув.
— Берію до мене! Негайно. З матеріалами про напад Німеччини на Польщу. Нехай підготує інформацію розвідки про все, що відбувалося напередодні і в перший день війни — 1 вересня 39-го, — Сталін причинив двері й пройшов до вікна з відкритою кватиркою.
Утупився в темряву, де сонно шелестіли невидимі дерева в саду навколо будинку. Десь у лісі знову закричала сова. Чорнота дихнула нічною свіжістю.
Цар Олександр Перший завоював Фінляндію, а він, Сталін, не зміг. Лише дав німцям і всьому світові зрозуміти, що СРСР ні на що не здатен!
Поки що СРСР рятують Англія й Франція, які після нападу на Польщу оголосили війну Німеччині.
Хоча схоже на те, що вони не хочуть серйозно встрягати у бійку. Може, теж сподіваються підштовхнути його на війну з Гітлером?
Але він тільки вчора прочитав доповідну посла в Лондоні Майського про те, що в Лондон от-от прибуде особистий представник Рузвельта Уоллес, який вів переговори з Гітлером про мир в Європі. І Гітлер, начебто, назвав свої умови перемир’я.
Якщо Лондон погодиться на мир з Берліном, що, звісно, дуже малоймовірно… Але все ж, якщо погодиться… Тоді Гітлер піде на схід! У Гітлера під рушницею 140 дивізій. Їх потрібно годувати, одягати. Така армада не може бути бездіяльною. Жодна держава не може просто утримувати таку армію. Навіть рейх. Отже, вермахт повинен воювати. З ким?
З найбільшою світовою імперією Англією? З претенденткою на роль найпотужнішої держави на континенті — Францією? Чи з СРСР після того, як він так осоромився у Фінляндії… Звісно, з СРСР!
А мерзотник Ворошилов запевняв його про швидку перемогу над фінами: «Тижня буде досить, щоб загнуздати дрібну блоху, що нахабно стрибає і блазнює біля наших кордонів». Потім цю його фразу на весь світ розтиражувала «Правда».
