Двічі графиня та двічі генерал - Сергій Шарик

і галерей, в яких недосвідчена людина може запросто заблукати, територія, на якій є і лікарні і мечеті, харчевні і місця для розваг, майстерні ремісників, заїжджі двори і навіть цвинтар. Лавки під відкритим небом переходять у величезний критий ринок. Потрапити на цей базар — значить опинитися у кратері вулкану. Галасливі продавці з усіх усюд начебто чекають тільки вас, ніжно зазирають ув очі, обіймають за плечі, на всі лади розхвалюють свій товар. І ось вам уже здається, що ця річ шилася на ваше замовлення, і не важливо, що вона на кілька розмірів більша; а на цьому килимі саме той малюнок, який снився вам кілька ночей поспіль; і тільки цей ятаган зробить вас найхоробрішим чоловіком, а ці прикраси — найчарівнішою жінкою; а якщо ви не додавали цих спецій в їжу, то позаду найневдаліша частина вашого життя; і без цього кальяну з цією травичкою ви взагалі не жили, а існували. І не важливо, що ви прямували на базар за оливковою олією, а вийшли з дорогою вазою, головне — вийшли з упевненістю, що йшли сюди саме за цією вазою.

У цьому і є гіпнотична властивість базару і його продавців. Не дай вам Бог зацікавитися якоюсь річчю! Тоді починається найцікавіше — торгівля. Вона — головне дійство базару. Торгівля може тривати годинами. За цей час продавець нагодує і напоїть вас чаєм, знизить ціну на товар вдесятеро і знову підніме уп’ятеро. Зрештою, річ виявиться у вас, як вам здається, майже задарма, а торговець, у свою чергу, вважатиме, що непогано обдурив вас.

Молоді люди швидко проскочили речові лавки і попрямували до рядів із солодощами. На прилавках лежали купи кавунів, динь, апельсинів, лимонів, фініків, фіг, бананів та інших екзотичних фруктів. Минувши ці спокусливі наїдки, Софія з друзями опинилися в справжньому царстві ласощів: сотні видів халви і пахлави, лукума і козинаків, солодких горішків і нуги з мигдалем, джемів та желе, пудингів і щербетів, і ще безліч солодощів, від яких у дівчини потекли слинки. А які у них назви! «Насолода султана», «Недотрога», «Витончена радість», «Фатальна любов»!

Старий турок, помітивши, що молодь застигла в нерішучості, швидко вмовив тих купити саме в нього:

— Підходьте, дорогі, беріть усе, що бачите! Вам віддам дуже дешево, — почав закликати він Дімітрія і Мустафу, — а для вашої красуні все, що вона захоче, безкоштовно!

Софія швидко збагнула, що основне замовлення потрібно брати на себе. Вона набрала булочок-пампушок, солодощів, прохолодний айран і гарячу каву.

— Вах-вах, яка ласунка, — почухав потилицю продавець і розрахував їх. Але якщо б юнаки підрахували вартість замовленого, то зрозуміли б, що небагато виграли від «подарунка» для Софії. А проте лишилися задоволеними і покупці, і торговець.

Розпрощавшись із привітним турком, молоді люди піднялися сходами й опинилися на майданчику з чудовим видом на Святу Софію і Блакитну мечеть зі свічками-мінаретами з одного боку і бухтою Золотий Ріг з іншого.

— У нас сьогодні продаж жінок до гарему, — попиваючи каву, неохоче зауважив Мустафа.

— І що ти пропонуєш? — запитав його Дімітрій. — Адже нас із Софією туди не пустять.

— Якщо хочете, я можу тихенько провести вас на балкон подивитися крізь завіси, як усе це відбувається.

— Напевно, це дуже неприємне видовище, — зауважила Софія.

— Чому ж? Це своєрідний спектакль. Урешті-решт ти зможеш побачити, що цінують чоловіки в жінках, і, якщо захочеш, оцінити себе.

— Я не збираюся продаватися в гарем, Мустафо. Думаю, на мене чекає інша доля, сповнена пригод і кохання. — Дівчина взяла маленькою ложечкою щось біле й ніжне і прикрила очі. Трохи подумавши, додала:

— І все-таки я згодна піти з вами, щоб подивитися на вирази ваших облич.

Мустафа тихенько провів своїх друзів на балкон. Софія роззирнулася. Це був досить великий караван-сарай, оточений із трьох боків балконами та галереями, з фонтаном у центрі. У тіні під навісом сиділо близько двадцяти жінок, а перед ними зібрався натовп чоловіків, охочих зробити покупку.

Мустафа зник і відразу ж з’явився із двома аркушами паперу. На першому був список жінок, яких виставляли на продаж. Софія взяла папір і почала читати:

— Черкеська дівчинка, близько 9 років — 1000 гурушей.

— Негритянка, 15 років — 500 гурушей.

— Грузинська дівчина, 14 років — 2000 гурушей.

— Українська незаймана, 16 років — 1500 гурушей.

— Абіссинська дівчинка, 10 років — 900 гурушей.

— Грецька дівчина, близько 13 років — 1800 гурушей.

— Турецька дівчинка, 8 років — 800 гурушей.

Софія попросила інший список, і Мустафа пояснив, що після торгів жінками продаватимуть коней. Цін, нижче 6000 гурушей, вона там не побачила.

— В основному цінуються молоді дівчата, дівчатка кавказького племені й українки, а негритянок купують тільки для роботи по дому.

Софія уважніше подивилася на жінок. Негритянки були переважно в лахмітті або в дуже дешевому одязі. Грузинські дівчата — в напівпрозорих туалетах, надягнутих прямо на голе тіло. На них були дорогі прикраси. Софія звернула особливу увагу на скромно одягнену українку, темне волосся якої чудово відтіняло ніжну білу шкіру.

Почалися торги. Євнух виводив по черзі дівчат на середину й оголошував початкову ціну. По мірі того, як покупці набавляли ціну, дівчат поступово оголювали, залишаючи їх повністю голими, і коли якась із них була гарною, на аукціоні лунав вигук захоплення, очі чоловіків спалахували, а ціна піднімалася ще вище.

Софія бачила, що дівчата важко переносили своє приниження, вони соромились нахабних чоловічих поглядів. Юна грекиня подивилася на своїх супутників: їй здалося, що і Дімітрій, і Мустафа захоплені тим, що відбувається, — і була недалека від істини.

О, гарем! Стільки приємного для кожного чоловіка в цьому слові! Стільки ж і незрозумілого, незвіданого. Подібно до слів — «моногамність» і «полігамність», «одношлюбність» або «багатошлюбність». Не одне століття письменники, поети, вчені сперечаються, що все ж таки властиве природі людини — кохання до одного або до багатьох? Що в нас закладено генетично? Що нам ближче: собаки з вакханалією безладної спарки у зграї чи