Теорія українського кохання - Микола Володимирович Томенко

таємниці Шевченкового кохання полягає в розшифруванні його ідеалів і трагедій та відповідному розкодуванні його творчості. Перше юнацьке кохання Тараса до Оксани згодом набуває гіпертрофованих форм символу чистого й романтичного почуття. Це пояснюється і традиційним перебільшенням першого, незнаного в житті почуття, і фактом його брутального нищення. Так трапилося, що дійові особи, які є втіленням найбільшого зла для Тараса, — «москалі» — цинічно топчуть й інший символ добра та любові — його Україну. Власне, саме після цього Україна і Оксана — лише різні виміри недосяжної мрії поетової любові й кохання.

Про почуття Шевченка до Оксани читаємо в творах «Ми вкупочці колись росли», 'Три літа», «Мені тринадцятий минало», поемі «Мар'яна-черниця». Відомий літературознавець Павло Зайцев знаходить повну редакцію цих віршів та описує історію їх створення у статті «Перше кохання Шевченка», надрукованій у виданні «Вестник Европы» у 1914 році. Текст посвяти звучить так:

Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе. Так і доля: того лама, Того нагинає; Мене котить, а де спинить, І сама не знає  — У якому краю мене заховають, Де я прихилюся, навіки засну. Коли нема щастя, нема талану, Нема кого й кинуть, ніхто не згадає, Не скаже хоть на сміх: «Нехай спочиває; Тілько його й долі, що рано заснув». Чи правда, Оксано? чужа чорнобрива! І ти не згадаєш того сироту, Що в сірій свитині, бувало, щасливий, Як побачить диво - твою красоту. Кого ти без мови, без слова навчила Очима, душею, серцем розмовлять. З ким ти усміхалась, плакала, журилась, Кому ти любила Петруся співать. І ти не згадаєш. Оксано! Оксано! А я й досі плачу, і досі журюсь, Виливаю сльози на мою Мар'яну, На тебе дивлюся, за тебе молюсь. Згадай же, Оксано, чужа чорнобрива, І сестру Мар'яну рястом уквітчай, Часом на Петруся усміхнись щаслива, І, хоч так як жарти, колишнє згадай.

Уже немає Оксани, з якою можна було і душею, і серцем розмовляти. Все інше відтепер стає цілком зрозумілим, а те контраверсійне «кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» стає цілком логічним поясненням трагічної розв'язки їхніх стосунків.

Буденне, реальне життя переконує, що це чисте, юнацьке почуття можливе лише вперше і востаннє. Тому про таке кохання у Шевченка практично неможливо прочитати. У нього проявляється своєрідне «табу на кохання». Поет компенсує відсутність власного інтимного життя, свого кохання абсолютизацією любові до батьківщини, до України. Він пише здебільшого про любов як віру, прагнення і переконання. Його єдина любов — це Україна.

І вищезгаданий ряд серце — кохання — любов у Т.Шевченка доповнює ще й Україна. В різних поетичних роздумах і творах його це знаходимо дуже часто:

Свою Україну любіть, Любіть її во врем'я люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить, Людей і Господа любить. Люблю, як щиру, вірну дружину! Як безталанную свою Вкраїну! Для кого я пишу? для чого? За що Україну люблю? Чи варт вона вогню святого?… Але все-таки її люблю, Мою Україну широку, Хоч я і одинокий…

Спроба ж уявити, надумати собі кохання ще залишається.

У взаєминах з Варварою Рєпніною деінде знаходимо того почуттєвого та емоційного Тараса Шевченка, але різниця в соціальному статусі швидше роз'єднує і гнітить, ніж зміцнює такі стосунки. Княжна вивчає українську мову і літературу, врешті визнає геніальність літературної філософії Гоголя (в чому її неодноразово переконував Шевченко), та для духовної спільності цього замало.

Їхнє знайомство відбулося в Яготині, куди Тарас приїхав робити копії портрета князя Миколи Рєпніна. Саме тоді між 30-річним поетом, який досі переживав трагедію свого першого кохання, і 35-річною княжною зав'язалися дружні стосунки, що потім переросли в глибоке почуття. Між ними розпочинається листування, де доволі часто Варвара Рєпніна описує своє ставлення до Шевченка. Вона опікується його творчістю, незмінно підкреслює свою небайдужість як до героїв його творів, так і до нього самого. Зокрема, в листі від 19