Тіні літніх вечорів - Galcheja Vale-Vivre

З цього моменту все змінилося. Та група хлопців, яка виділялася на дискотеці, почала постійно приєднуватися до нашої компанії. Вони супроводжували нас додому після кожної дискотеки, голосно розмовляючи, сміючись і жартуючи. Їхні розмови були завжди веселими й жвавими, і здавалося, що всі, крім мене, почувалися вільно та природно.

Машка, як завжди, була в центрі уваги. Її сміх лунав голосніше за всіх, і хлопці навперебій намагалися привернути її увагу. Я ж ішла поруч, ніби тінь. Мені часто здавалося, що я просто зайва в цьому шумному натовпі. Всі розмови проходили повз мене, і навіть коли хтось звертався до мене, я не знала, як підтримати розмову.

Я часто ловила себе на думці, що хочу скоріше повернутися додому. Моє затишне ліжко здавалося найкращим місцем на світі в ці моменти. Але Машка завжди благала залишитися ще трохи, посидіти десь на лавці або прогулятися довше. Їй ніколи не було достатньо часу на гулянки, а мені здавалося, що цей вечір триває вічність. Так минали дні, промайнуло і літо.

Ми з Машкою повернулися додому, кожна до свого міста. Жили ми в різних містах і навіть країнах. Часто листувалися, адже вона була моєю єдиною подругою та сестрою. У нас було багато спільного: свої секрети, спільні спогади, розмови по душах та мрії про хлопців. Хоча мої мрії були тільки моїми, і я не ризикувала ними ділитися…