Вероніка вирішує померти - Пауло Коельо

Чого не врахував доктор Іґор, так це інфекційної природи ліку проти вітріольного отруєння. Багатьох пацієнтів Віллету налякало усвідомлення цієї повільної, неминучої смерті. Всі вони, мабуть, задумалися над тим, чого їм бракує, і мимоволі стали переосмислювати власне життя.

Марі звернулася до нього з проханням її виписати. Інші пацієнти також попросили ще раз проаналізувати їхні хвороби. Менш зрозумілою була справа з посольським сином, бо той просто зник, — мабуть, укупі з Веронікою.

«Можливо, вони й досі разом», — подумав доктор Іґор.

Хоч як би там було, син посла знає дорогу до Віллету, якщо захоче повернутися. Доктор Іґор був надто захоплений результатами експерименту, щоб перейматися такими дрібницями.

На якийсь час його охопили інші сумніви. Ану ж Вероніка довідається, що її серцеві напади насправді не були нападами. Ану ж вона звернеться до фахівця, і той запевнить, що серце в неї абсолютно здорове? Вона тоді вирішить, що доктор, який опікувався нею у Віллеті, був повним профаном; але ж, урешті-решт, хто береться досліджувати заборонені теми, мусить бути відважним, — він не раз наражатиметься на нерозуміння.

А як бути з тим, що вона з дня на день чекатиме неминучої смерті?

Доктор Іґор довго й ретельно роздумував над цим питанням, але прийшов до висновку, що все це не має такого вже великого значення. Вона вважатиме кожен день чудом — а так воно й є, якщо врахувати скільки несподіваних речей може трапитися кожнісінької миті нашого крихкого існування.

Помітив, що сонячні промінчики сяяли вже яскравіше; о цій порі хворі сідають до снідання. Невдовзі його приймальня заповниться відвідувачами, з’являться нові проблеми, тому треба негайно занотувати дещо для його дисертації.

Почав скрупульозно описувати свій експеримент з Веронікою; рапорт про відсутність належної охорони в лікарні можна буде скласти й пізніше.

День Св. Бернадетти, 1998