Безмірна залежність - Лола Астра

Мені так важко, коли навколо люди і через це я не можу дати волю почуттям. Знати б, як мені вчинити. Як поводити себе? Хто-небудь може мені підказати? Чому ж так складно прийняти рішення? Я боюся писати Іллі. А що я йому напишу? Боюся, що він не відповість або відповість холодно, або все зведе до жарту, або подумає, що я нав'язуюсь, вимолюю собі увагу. Як же складно дарувати любов без умов і застережень. Зрозуміти б, чи варто її дарувати чи потрібно вирвати з коренем. Третій день тортур триває. Я втомилася від людей, хочу додому, в свою мушлю, мені набрид цей гамір, він не дає зосередитися на своїх відчуттях. Хочу до Іллі, хочу в його обійми. Іллюша, люблю тебе, як можу. Прийми мене до себе, візьми в своє серце. Не можу написати йому це, тому пишу тут.

З самого ранку наступного дня я вже вся була на взводі. Ілля так нічого не написав. Починався четвертий день його мовчання. Невже йому дійсно було все одно, що зі мною, як я? Невже він не хотів почути мій голос, запитати, як я відпочиваю? А до чого тоді були всі ці слова про неземне кохання? Мене всю трясло від душевного болю, через хворобу я не пішла на пляж, минулого вечора я не відповіла на дзвінок Гриші. Я знову схудла. Можливо, Ілля, чекав на повідомлення від мене? І я написала:

«Привіт, милий, думаю про тебе. Відпочиваю добре, море тепле, тільки трохи застудилася».

Ще в кінці червня Ілля обіцяв мені замовити платівку одного з моїх улюблених виконавців. Я вирішила, що сам він про це не згадає (як і про мій день народження), і надіслала йому посилання, за яким можна було цю платівку замовити.

«Це та сама платівка. Буду дуже вдячна, якщо ти її замовиш. Гроші я поверну».

Коли я написала йому, мені стало трохи легше, немов я знову зробила все, що від мене залежало. Лишалося тільки чекати.

«Звичайно ж, зірвалася і написала Іллі. Ні, не претензії, намагалася бути радісною і веселою. Залишилося тільки набратися терпіння і дочекатися його відповіді. Напевно, коли повернуся з моря, мені потрібно буде розійтися з ним. Найстрашніше, що він мене відпустить. Море не вилікувало мене, мені потрібно було попрощатися з ним ще раніше. Ілля не кохає мене, але я все ще тішу себе ілюзією. Головне, що я не заважаю йому, нехай мені буде боляче, але він нехай буде вільним.

Чекати довелося довго. Після обіду я поїхала ще на одну екскурсію. В автобусі познайомилася з одним чоловіком — він виявився теж з Тюмені, як і мій Ілля. Я дивилася на цього чоловіка, як на дивину, намагаючись впізнати в ньому риси свого коханого. Ми дуже мило спілкувалися, я розповіла йому про Іллю. Чоловік посміхався, слухаючи мене, а потім просто сказав:

— Та ну, не мають ваші стосунки майбутнього! Це всього лише інтернет!

Було неприємно це чути, тим більше, що він був не першим, хто мені таке казав. Потім він ставив мені запитання про Іллю: ким працює, скільки заробляє, хто його батьки, де саме живе, коли ми зустрінемося. А я не знала відповіді на жодне з цих запитань. Невже я зовсім не знала Іллю?

На прощання цей чоловік подарував мені магнітик із зображенням Тюмені зі словами «Покажеш Іллі по відео».

Ось тільки я в цьому сумнівалася, тому що він все ще мовчав.

«Ілля нічого не написав. Може, працює? Я ніколи цього не дізнаюся. Сьогодні їздила на екскурсію, і зі мною поруч в автобусі сидів чоловік з Тюмені. Навіть уявити не могла, що з Тюмені приїдуть до Одеси! У нього говір, інтонації, акцент, гумор — все, як у Іллі. Все ж відчувається різниця в менталітеті. Але чоловік виявився дуже добрим і душевним. Впевнена, що Ілля такий же. Я налаштувала себе на позитив, почуваю себе добре. Я не можу вже ні на що вплинути, на милування нема силування, тому точно знаю, що все буде добре.

Вранці я насамперед схопила до рук телефон.

«Думати про мене потрібно частіше, а фотографій надсилати більше», — ось і все, що він мені написав.

«Просто не хотіла тебе відволікати», — відповіла я жартівливо, розуміючи, що знову буду весь день мучитися в очікуванні хоча б слова у відповідь.

Півдня я була поглинена думками про Іллю. Я все думала, гадала, чому він так написав. Може, образився, що я довго йому не писала? Скучив, і сам цього злякався? Можливо, наша сварка на початку місяця змусила його засумніватися в щирості моїх почуттів? Може, мені варто було сказати йому, який він дорогий мені, що нічого не змінилося, і я так само сильно його кохаю? Поділитися з ним своїми страхами, розкрити душу, стати ще ближчою? Можливо, якщо я це зроблю, Ілля розкриється переді мною остаточно? І я написала:

«Мій милий Ілля. Любий мій. Я пишу тобі цього листа, тому що мене переповнює ніжність до тебе. І страх. Після того, що сталося в Римі, мені стало страшно відкривати свої почуття. Ти завдав мені багато болю. Але я про все забула. Все погане зникло, тому що я знаю тебе — ти найщиріша і найчуйніша людина в моєму житті. Ти пізнав цей світ, відчуваєш його. Ти робиш мене щасливою, і я хочу зробити щасливим тебе. Можливо, іноді я роблю помилки. Пробач мені це, навчи мене, як правильно. Я довіряю тобі. Ти не уявляєш, як багато значиш для мене. Люблю тебе всією душею. Шкода, що не можна прокричати це прямо в серце. Ілля, приїжджай до мене на будь-які вихідні серпня, а я приїду до тебе в вересні. Це будуть найкращі