Лінкольн у бардо - Джордж Сондерс
едді берон
Може, ми забагато гулянок влаштовували. Може, тому вони до нас ніколи не приходять.
бетсі берон
Та ті дітиська, видно, відразу скоцюрбленими стариганями вродилися і про то, що таке й*** веселощі, ні х*** не знають! Знаєш, як інакше сказати «гулянка»? Свято. А знаєш, як інакше сказати «святкувати»? Веселитися, сто чортів їм у печінку! Забавлятися, щоб їм гикнулося! То ми так і робили: попивали собі, к***, пивце, потягували, с***, винце…
едді берон
Часом і дрібочку опію той-во…
бетсі берон
Ну, може, й скуштували тої х***, щоб не образити того… а хто то був? Хто ту х*** приносив? Хто почав ту цілу…
едді берон
Бенджамін.
бетсі берон
А, Бенджамін, Бенджі! Пам’ятаєш ті його с*** вуса? А як у МакМюррея ми його завалили на землю і поголили на лисо?
едді берон
Одного разу ми з Бенджі так стрижня ганяли…
бетсі берон
Ну, то таке, з ким не буває? Ха! Ні, особисто я з Бенджі, наскільки пригадую, нічого такого не мав, але ж воно, к***, як: часом такі веселощі починаються, що вже ні х*** не розумієш, хто, з ким і де…
едді берон
Тієї миті звідкілясь із натовпу донісся страшний крик…
преподобний еверлі томас
Потім здійнялося глухе ремство…
роджер бевінс ііі
А тоді вже багато хто закричав: мовляв, ні‑ні, так не годиться, нехай ті «чорномазі»…
преподобний еверлі томас
«Чорні тварюки»…
ганс воллмен
«Кляті дикуни»…
роджер бевінс ііі
Зараз же забираються туди, звідки прийшли.
преподобний еверлі томас
Бо це подія надзвичайної ваги, і не можна допустити, щоб вони її зіпсували.
ганс воллмен
Їм також треба дати шанс, гукнув хтось із юрби. Тут, у цьому місці, ми всі однакові.
Ти за себе говори, гаркнув ще хтось у відповідь.
І ми почули звуки ударів.
преподобний еверлі томас
Проте якщо вже кілька чоловіків та жінок з обличчями смоляної барви відважно піднялися з масового захоронення по той бік огорожі і подалися слідом за Беронами…
роджер бевінс ііі
…то переконати їх відступити було не так і легко.
ганс воллмен
Схоже, вони теж мали сказати своє слово.
преподобний еверлі томас
LXVI
У всіх своїх проявах силкувався я змагати незмінно лишень до всього найбільш піднесеного, щоб завдяки таким-ото намаганням зароняти у своє серце високі чесноти, адже, без них зоставшись, можна зовсім легко втрапити у справдешню юдоль, що поспіль нас пристерігає.
елсон фарвелл
Що за х*** він несе?
едді берон
Елсоне, говори трохи простіше, інакше ніхто, к***, не долупає, що ти хочеш сказати.
бетсі берон
Народився я не з власної волі під нещасливою зіркою, і то було б іще пів лиха, якби, осідлавши гірку долю, віддався я їй на поталу, та натомість, одначе, я завжди тішився можливості звалити собі на плечі будь-яку непомірну ношу й неодмінно з гарячковим натхненням хапався за кожнісіньку нагоду вдосконалитися — приміром, за книжки (з яких потаємним чином виписував усе на аркушах, що їх містер Іст позбувався як непотребу, а я ретельно підбирав і вкривав численними й вельми змістовними нотатками); книжки ті наповнювали мене всевіданням і дозволяли дізнаватися та досліджувати те, що моїй душі видавалося найкращим і найбільш осяйним, як‑от: чиста білизна; плавні рухи (як у танці); блискотливі виделки, що їх підносять високо над столом посеред розмови, а навколо звучить схожий на тихе іржання радісний сміх.
елсон фарвелл
Дуже милий мудила, але як роззявить, к***, рота, то аж вуха в’януть.
едді берон
А в нас у ямі впирається своїм стегном у моє.
бетсі берон
Ага, його с*** якраз навпроти мого плеча.
едді берон
Ми не перечимо. Він наш друг.
бетсі берон
Один із тих, звісно, але все одно наш друг.
едді берон
Завжди такий чемний.
бетсі берон
Знає своє місце.
едді берон
Я відчував, що, підносячись на такі високі широти, виставляю напоказ свої блискучіші сторони, і вже невдовзі (нашіптувала мені надія) Істи, щиросердно обговорюючи у якомусь постійно залитому ясним світлом покої мої перспективи, вирішать, як наслідок, мене підвищити й перевести у дім, і тієї ж миті мої страждання, що доти знай громадилися, сердито воркотіли і дратувалися, напучуючи на путь істинну мою піднесену чутливість, навернуться, і тоді я, стрічаючи на радощах веселими криками середину свого шляху, заживу життям, де буде більше ніжності (сиріч менше стусанів і більше добрих посмішок), і все це… е-е…
елсон фарвелл
Потамує.
едді берон
Вічно йому тут оте слівце з голови вилітає.
бетсі берон
Ото власне, потамує.
Потамує мої колишні муки.
елсон фарвелл
А тепер дивіться.
бетсі берон
Що сильніше він сердиться, то краще говорить.
едді берон
Де ж пак.
Як виявилося, мої колишні муки те нове життя не потамувало.
Аж ніяк.
Якось ми поїхали з Вашингтона за місто подивитися на феєрверки. Занедужавши, я спіткнувся просто на стежці і не міг підвестися, так і корчився там під палючим сонцем, але… е-е…
елсон фарвелл
«Так і корчився там під палючим сонцем, але ніхто навіть не підійшов».
бетсі берон
От-от, так і корчився там під палючим сонцем, але ніхто навіть не підійшов. Аж доки врешті-решт не нагодився Реджиналд, наймолодший з дітей Істів. Ти що, захворів, Елсоне? запитав він. Так, я дуже хворий, відповів я. І він сказав, що зараз когось по мене пришле.
Але ніхто так і не прийшов. Ні містер Іст, ні місіс Іст, ні хтось із інших їхніх дітей, ні навіть містер Частерлі, наш брутальний, вічно вишкірений наглядач.
Гадаю, Реджиналд так захопився феєрверками, що просто забув.
Забув про мене.
Про мене, який знав його від народження.
І от, коли я там лежав, мені… е-е…
А щоб йому!
елсон фарвелл
І от, коли ти там лежав, тобі
