Кобзар 2000. Hard - Брати Капранови
Оленка стояла в кутку, схилившись над столом. Коротенький халатик задерся, відкриваючи стегна аж по саме нікуди. Стукали якісь залізні інструменти. Я обережно зайшов і зачинив за собою тихі двері. Дівчина так поринула у свою роботу, що не оберталася. Тихими кроками я наблизився до неї ззаду і одним рвучким рухом задер халатик аж на спину. Задер і аж сам очманів від того, що побачив. Оленка під халатом була геть без нічого, навіть умовні мереживні трусики, що так надихали під час першого побачення, зараз виявились відсутніми. І оце так вона ходить весь день!?
Але найцікавіше те, що в той час як я закляк на місці, дівчина абсолютно не зреагувала на моє нахабство. Вона так само заклопотано поралася у пляшечках та шприцах, немовби нічого не сталося.
Я відчув, як кров жвавіше забігала по жилах, рішуче видихнув повітря і обійняв Оленку ззаду хворою рукою, здоровою одночасно розстібаючи гудзики халата. Бюстгальтера на ній теж не було. Я почав стягувати розстібнуту одежину, і вона на мить відклала шприц, висуваючи руки з рукавів. Бавовняна тканина полетіла у куток, дівчина, тепер вже остаточно гола, продовжувала свою справу, схилившись над столом. Я сопів, наче паротяг і вже намислив собі знімати піжаму, коли вона нарешті обернулася із шприцом та ватою в руках.
- Хворий, підкотіть рукав.
Вона стояла в самій шапочці, ще голіша від неї та від свого настовбурченого медичного знаряддя. Я скинув куртку з плеча і вільною здоровою рукою заходився пестити смагляві перса, спускаючись все нижче гладенькою теплою шкірою. Вона голила волосся внизу живота, і це збуджувало надзвичайно. Тут, серед медичних причандалів, Оленка виглядала настільки непристойно, наскільки це взагалі можливо, і я ледь втримався, щоб не кинутись на неї, як лев. Рука пестила ніжну шкіру, потрошку просуваючись вглиб. Оленка потерла мені плече ваткою і застромила голку. Це було насправді боляче. Я рефлекторно стиснув пальці, і очі її спалахнули, немов у кицьки. Вона натиснула на поршень, я ще звів пальці, і вона одним рухом випустила в мене весь вітамін Б шість. Корисні ліки, наче скальпель, розтинали тканини плеча. Зуби мої самі собою заскреготіли, і Оленка висмикнула шприц. Скосивши очі, я побачив, що на місці уколу швидко набрякає крапелька крові. І в наступну мить дівчина присмокталася до ранки довгим поцілунком. Я відступив на крок, не розтуляючи обіймів, і ми впали на кушетку.
Під час любощів вона так і не кинула цілувати моє плече, і навіть злегка покусувала його у ритм рухам. Цей довбаний Б шість лишав таке враження, що під шкірою розливається розпечений свинець. І щойно мій запал урвався, рука заболіла так, що аж несамохіть з горла вилетів стогін. Оленка подивилася на мене по-котячому зіщулившись та облизнула губи.
- Ти як? - спитала вона.
- Нормально, - збрехав я.
Насправді я почувався абсолютно ненормально. Треба кінчати укольні вправи, та й взагалі ну його на фіг, цей вітамін, такий болючий, краще хай Б дванадцять колють.
Щойно ми привели себе до ладу, двері процедурної прочинилися і на порозі виник Футболіст.
- А що це ви тут робите? - весело спитав він і сам собі засміявся.
- Заходьте, - сказала Оленка, показуючи на столик із звичайним знарядям для медичних тортур. - І вам зробимо.
Вона анікрихітки не знітилася і тільки прошепотіла мені на вушко:
- Ти що, двері не зачинив? Божевільний!
Я повернувся до палати, кульгаючи, якщо можна так висловитись, на ліву руку. І там уже роздивився, що крапочку уколу оточують червоні дрібні сліди від Оленчиних зубів. Я, напевно, довго вивчав цю картину, бо МизКумом долучився зі своїм ниттям:
- Боляче робить, сука. От у вихідні буде Людка, то та не так боляче, а ця - просто душу виймає.
- Рука важка, - несміливо підсумував Космонавт.
- Ой, така важка, хоч би всохла.
Не знаю, як там Оленчина, але моя рука дійсно була важка. Я взагалі почував себе виснаженим, наче весь ранок дрова рубав. Недарма кажуть, що кохання - то велика праця.
Футболіст повернувся до палати і хитро мені підморгнув. Я, щоправда, не був здатен розлютитись, але роздратувався добряче. От уже ці інтелігенти! - гірше за баб, тільки де запахне цікавим, зразу пхають носа. Від цього роздратування мене знов занудило, тому коли покликали обідати, я навіть не звівся з ліжка. Я уявив собі на хвилину незрівнянні пахощі пересмаженого маргарину і вирішив, що краще полежу.
- Ти не йдеш? - Космонавт зупинився і дзеленькнув чашкою об милицю.
- Та, - махнув я у відповідь.
- Він уже закусив, - значуще вишкірився Футболіст, і я його зненавидів.
Весь тихий час я просидів у палаті, а точніше пролежав, ні про що не думаючи. Рука потрошку вгамувалася і тепер тільки ледь піднивала на різких поворотах. Завтра попрошуся пропустити укол, або хоч у здорову руку для комплектності.
А коли наша каліч повернулася з прогулянки, я, навпаки, пішов дихати свіжим повітрям. Цигарки тхнули полином і не давали ніякого задоволення. Я примостився на тій самій лаві під акацією і спробував почитати, але погляд не міг зачепитися за текст. Сонце схилялося до добрію, робочий день скінчився і персонал потрошку потягся з парадного входу у напрямку автобусної зупинки. Я автоматично почав видивлятися знайому сукню і з півгодини не зводив очей з дверей лікарні, а коли звів, то побачив, що знайома сукня стоїть поруч зі мною.
- Когось виглядаєш? - Оленка знову була в темних окулярах, тому виразу очей розрізнити я не міг.
- Тебе, - зізнався я. Дивно, що при появі Оленки до руки повернувся ранішній біль.
- А чом не зайшов попрощатись?
Я не знайшов що сказати - не зізнаватися ж справді, що мене нудить від уколів. Але вона вже продовжила, не чекаючи на відповідь:
- Твій сусіда настукав на нас заввідділенням. Мені щойно зробили останнє попередження.
- Футболіст?
Вона засміялась. В окулярах відбивалися два сонечка і пересувалися разом з рухами її голови.
- Ах він гнида!
Оленка урвала сміх, немовби згоджуючись з таким висновком.
- Він про це пожаліє! - з запалом додав я.
Вона кивнула, згоджуючись, і сонечка в окулярах злетіли вгору-вниз.
- Ми з тобою не зможемо більше зустрічатися в процедурній, - голос дівчини був сумний.
Соромно зізнатися - при цих словах я відчув таємне полегшення, але нічим його