Улісс - Джеймс Джойс
Як же Рудольфів син сприйняв цю першу частину?
Без хоч би яких змішаних почуттів. Він, єврей, усміхався, слухаючи з задоволенням і поглядаючи на цілісіньке кухонне вікно.
Виконайте другу (мінорну) частину балади.
І вийшла з дому єврейка-дочка,
Зелене на ній вбрання.
— Ходи-но сюди, хороше хлоп’я,
Тут буде тобі грання! —
Та ні, я в дім ваш не увійду
Без любих товаришів!
А вчитель почує, мені на біду —
Насадить мені стусанів! —
За білу ручку вхопила його,
В далекий покій веде,
І там, хоч би як він кричав: «Ой! О!» —
Ніхто не почує й ніде.
І там вона дістає ножа
Й голівку йому відріза,
І вже він мертвий — не вгилить м'яча,
Й нічого більш не бажа.
Як батько юної Міллісент сприйняв цю другу частину?
Зі змішаним почуттям. Він слухав, не усміхаючись, і з подивом бачив єврейку-дочку в зеленому вбранні.
Стисло викладіть Стівенові коментарі.
Одна поміж усіх, найменша з-поміж усіх, така приречена жертва. Один раз помилково, двічі навмисне він спокушає свою долю. Доля з’являється, коли товариші його покинули, і спокушає його, неохочого, та, як видіння юности й надії, заволодіває ним, упокореним. Вона заводить його до чужої оселі, в таємний притулок іновірців, і там, невблаганна, віддає його на заклання, вже згідливого.
Чому господар (приречена жертва) зажурився?
Він бажав, щоб оповідь про скоєне була розказана про скоєне не ним та й не ним розказана.
Чому господар (знеохочений, нездатний опиратися) знерухомів?
Відповідно до закону збереження енергії.
Чому господар (таємний іновірець) мовчав?
Він зважував усі можливі резони за ритуальні вбивства й проти них{894}: підбурювання ієрархії, марновірство простолюду, поширення чуток із постійними домішками правдивости, заздрість до багатства, вплив помсти, спорадичні явища атавістичної злочинности, пом’якшувальні обставини фанатизму, гіпнотичного впливу й лунатизму.
Чи був серед цих розумових або фізичних розладів бодай один (коли так, то який саме), від якого він не був цілковито вільний?
Від гіпнотичного впливу: якось-то, прокинувшись, він був не впізнав помешкання, де спав; неодноразово, прокинувшись, переконувався у своїй неспроможності, на певний час, рухатися чи вимовляти звуки. Від лунатизму: одного разу вві сні його тіло підвелося, стало