Чарівна ти - Чак Паланік

Вона розмірковувала про те, чи саме так скінчилися його відносини з Кларіссою Хінд. З принцесою Гвен. З Алюет.

Залишилося тільки сімдесят шість днів.

Пенні продовжувала час від часу (навмисно або мимоволі) імітувати оргазми. У такі ночі навіть віддалені згадки про пристрасні губи Алюет, що притиснулися до її промежини, неспроможні були викликати оргазм. Пару разів їй навіть щастило його переконати. Та найчастіше їй це не вдавалося. Він ліпше за неї знав її власне тіло.

У ті рази, коли Максвелл ловив Пенні на гарячому — її зраджувало серцебиття, рівень pH потовиділення, синюшність шкіри, — він тієї ж миті діставав зразок. Виривав відповідні сторінки своїх нотаток, театрально рвав їх на клаптики та викидав у кошик для сміття біля ліжка. Відкривав свій ноутбук і починав перевіряти першу серію продуктів для лінії «Чарівна ти».

Якось, щоб приборкати його мовчазний гнів, Пенні багатозначно подивилася на його блокнот і спитала:

— Вони всі там записані?

— Хто? — не зрозумів Макс, але навіть погляду не відірвав від екрану з телевізійною рекламою. Пенні всі ці відеоролики здавалися однаковими: жінки, маніакально посміхаючись, з сяючими очима поспішають із крамниці або з поштового відділення додому з однаковими яскраво-рожевими пакунками, на яких надруковано складний вигадливий візерунок логотипа «Чарівна ти». Голос за кадром наприкінці кожного рекламного ролика ніжним жіночим голосом сповіщав: «От-от з’явиться заміна мільярду чоловіків!»

— Усі твої колишні коханки, — пояснила Пенні. — Вони всі тут? — Вона кивнула на блокнот, що був списаний його подібними до павутиння візерунками. — Президент, принцеса, «залізна» спадкоємиця?

Вона знала, що вони там. Максвелл збирав інформацію, мов сорока.

— Це лише останній із багатьох блокнотів, — відповів чоловік, який прокручував макети друкованої реклами, що потрапить у кожний жіночий глянцевий журнал по всьому світу. Логотип «Чарівна ти» мовою басків, французькою, українською, хінді, бурською, китайською. — Ти впевнена, що бажаєш це чути? — прохолодно поцікавився він.

Вона впевнена не була, проте кивнула.

— У мене є посилання та перехресні посилання, детальний опис семи тисяч восьмисот двадцяти чотирьох жінок віком від шести до двохсот семи років. — Він повернувся, зустрівся з нею поглядом і додав: — Перш ніж ти зателефонуєш до відділку охорони дітей: моє знайомство з шестирічною відбулося тоді, коли ми були однолітками та гралися у «лікаря» в підвалі будинку її батьків у Балларді. — А двохсотлітній об’єкт — містик, що мешкала високо на Евересті.

Він посміхнувся.

— Я вчився задовольняти будь-яку жінку, — відверто розповідав Макс. Він не вихвалявся, принаймні, йому так не здавалося. — Молодих чи старих. Гладких чи худорлявих. Незважаючи на расу. Незважаючи на культуру. Я вмію швидко й вправно довести будь-яку жінку до величезного рівня задоволення, про який вона навіть не мріяла.

Він повернувся назад до екрана комп’ютера та продовжував:

— Я збирав інформацію про сексуальну чутливість старшокласниць, студенток, юних випускниць. Вичав еротичні прийоми жриць із Таджикистану… німецьких сексопатологів… суфій — танцівниць живота. Жінки, про яких тобі відомо, оті багаті та впливові, — лише верхівка мого сексуального айсберга. На той час, коли я вкладав їх у ліжко, вже тисячі разів потренувався з іншими, як забезпечити задоволення.

Пенні усвідомила, що через таку кількість партнерок лише небагатьом Макс дарував більше ніж кілька хвилин уваги.

— Саме тому ти домагався Кларісси Хінд?

— Ні, такі жінки, як Кларісса та Алюет, призначені не для дослідів. Вони для випробовування. Випробовування та зв’язків. Годі вже казати про рекламу. Я з’ясував, що дуже корисно знати президента і королеву Англії на такому інтимному рівні. А престиж знайомства з ними ще більше вабив у мої обійми об’єкти для експериментів.

— Таких, як я? — спитала Пенні, водночас відчувши огиду та шану.

Максвелл привітно подивився на дівчину. Він сидів, схрестивши ноги, на ліжку, перед ним відкритий ноутбук.

— Ні, моя люба дівчинко. Ти моє коло пошани.

Він став засновником найбільш неординарної колекції еротичного приладдя в історії світу. Він знав, як воно працювало. Правду кажучи, деяке працювало занадто добре. Задоволення, яке воно викликало, могло вбити пересічну жінку. Цей останній раунд випробувань був націлений на те, щоб знизити потужність найбільш небезпечних іграшок. Тепер колекція «Чарівна ти» могла з’явитися в світі, і винахідник міг не перейматися, що компанію затягають по судах.

— Перш ніж ти відчуєш, що тебе банально використали, — продовжував він, — будь ласка, пригадай, скільки задоволення ти отримала за той час, що ми провели разом. Тебе вшановувала світова преса. А гардероб став доволі вражаючим.

Пенні не могла в цьому з ним сперечатися, але розуміла, чому така жінка, як Алюет, звернулася з позовом до суду на п’ятдесят мільйонів доларів моральної компенсації.

— Якщо це улестить твоє самолюбство, — сказав Максвелл, — ти маєш знати, що врятувала багато невинних життів. — Він поклацав по клавішах, на екрані з’явилася нова добірка рекламних оголошень. — Проте, — додав він, — я дуже вільно використовую термін «невинні».

Протягом годин кожного сексуального марафону еротичного блаженства Пенні відчувала, що м’язи підтягуються та палають від дотику. Здавалося, що вона здерлася на саму верхівку Евересту або перепливла Ла-Манш. Якісь епізоди, найекстремальніші, залишали у ній відчуття, ніби вона одужала після важкої хвороби. Далі про секс не йшлося, доки вона не відновить сили; Максвелл добре це розумів. Він не тиснув. Деякі пози вимагали, щоб її ноги були максимально гнучкими, мов у людини-змії з цирку. Розтягнуті м’язи або розірвані сухожилля могли на кілька тижнів відкласти подальші експерименти.

Пентхаусом рухалася ціла низка фізіотерапевтів. Задля її якнайшвидшого одужання масажисти годинами втирали в неї ароматичні олії, розігрівали м’язи, напомацки масажували у неї всередині. Спеціалісти з акупунктури творили дива, пронизуючи її тіло тонкими голками. Й лише коли вона цілком пожвавлювалася, до неї наближався Максвелл із наступним приладом або афродизіаком. Він завдавав їй солодких, за взаємною згодою тортур, залишаючи її з задухою та нестерпним болем. І знову команда з відновлення сил доглядала за Пенні аж до одужання, аби вчасно розпочати наступний раунд, що спотворює тіло.

— Я не маю жодного бажання, щоби втома затьмарила твої відчуття, — казав їй Максвелл. У той час, коли кремезний турок, що не знав жалю, масажував пальцями