Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
Сергій виміряє коробкою, ставить кульковою ручкою крапки.
Літній солідний прапорщик-зампотех (замісник командира роти по технічній частині) лежить на ліжку, задумливо дивлячись в стелю.
ПРАПОРЩИК-ЗАМПОТЕХ: Товаришу капітан, у мене тут до вас — питання дози… Мені б на АЕС завтра з’їздити не можна? Контейнери з сміттям повантажити, чи ще щось там? (мрійливо) Мені б пару рейганів[10] піймати…
РОТНИЙ: А скільки в тебе?
ПРАПОРЩИК: Та ледь-ледь 10 — а я вже тут більше місяця… Невже мені постіль казенну тут шість місяців м’яти?.. (крекче) От попався старий…
РОТНИЙ: А на АЕС по скільки пишуть?
ПРАПОРЩИК: Та менше рейгана відтіля не привозять.
РОТНИЙ: О, слухай! Ти з’їздь на АЕС за дошками і дротом для роти! Там, казали, цього добра навалом! Струм сюди проведемо, світло, столик тут зробимо… Казали, на будмайданчику поряд з АЕС — всього стільки є… (загоряється) І я теж поїду! Обладнаємось тут як треба!
СЕРГІЙ: Товаришу капітан, та воно ж все — радіоактивне!
РОТНИЙ: Ч-ч-чорт!.. А я й не подумав…
Шилом свого складаного ножа Сергій дірявить отвори в погонах, застромляє туди довгі ніжки зірочок. Зі спіднього боку погона розгинає їх, розрівнює по тканині, розклепує колодкою ножа…
В цей час на перекурі біля наметів роти.
КОЛЯ (озирнувшись, не без гордості повідомляє): А наш командир, хлопці, нічо! Не встиг в Чорнобиль потрапити, а вже бабу зняв. Там перукарка з та-а-акою фігуркою!
ПЕТРО (осудливо): Кому що! Головне — він, схоже, толковий…
КОЛЯ: Так а я ж про шо кажу!
Сергій вдягає куртку, поводить плечима… Чи то звикає до погонів з зірочками, чи то хоче їх струсити з себе геть.
«Купа 1»(Вставний епізод 2[11])
Після відкриття Бекереля пройшло майже два десятиліття. Розпочалася Перша світова війна — небачена, немислима раніше, несхожа на всі попередні війни на планеті Земля. Прогрес науки і промисловості привів до зростання скорострільності та вогневої, вибухової потужності зброї, була винайдена і вживалась хімічна зброя; війна вперше велася не тільки на суші і не тільки на поверхні морів та океанів, а й у їх глибинах, над водою й над землею — у повітрі… Внаслідок цього тільки в боях Першої планетарної війни загинуло 10 мільйонів людей, і ще незліченні мільйони чи десятки мільйонів людей померли від ран, холоду, голоду, хвороб… Перша планетарна війна відкинула планету в злидні, хаос і дикість. У багатьох країнах відбулись збройні захоплення влади, а за ними вже внутрішні, громадянські війни всередині. Змінились кордони й уряди, зникли одні і з'явились нові країни…
У кількох з них прийшли до влади режими, що почали масово нищити своїх власних громадян, заборонили їм виїжджати за межі своїх країн, стали шалено озброюватись і завойовувати країни-сусіди.
Ось так, на початку непомітно, почалася нова, Друга світова війна. В неї буде так чи інакше втягнене все населення планети Земля, і буде ця війна куди масштабнішого й кровопролитнішою за Першу: за шість років Другої планетарної війни тільки в боях загине більше ЗО мільйонів людей[12]…
Але цього ще ніхто не знає. Йдуть перші місяці бойових дій.
Рік 1939.
Нью-Йорк, Колумбійський університет.
Тут працює Енріко Фермі, італійський фізик, якому недавно поталанило втекти з рідної Італії, де до влади прийшли фашисти. Його було нагороджено Нобелівською премією за досягнення у вивченні радіоактивних