Клуб невиправних оптимістів - Жан-Мішель Генасія

166

У кожного члена Французької академії власна особлива шпага, що її виконують за ескізами спеціально запрошеного художника.

167

«Ранок магів» («Le Matin des magiciens»; 1960) — праця Жака Берж’є й Луї Повеля, мікс науки, окультизму, астрології, наукової фантастики, написаний у популярному дусі.

168

«Привіт, смутку!» («Bonjour tristesse»; 1954) — роман Франсуази Саґан (1935—2004).

169

Робер Ле Віґан (1900—1972) — французький актор.

170

«Полароїд» («Polaroid») — фотоапарат, який робить моментальні знімки.

171

Бигуден — традиційний жіночий головний убір в однойменній місцевості на південному заході Бретані у Франції.

172

Марш «Пісня африканців» нині сприймається як гімн самоідентифікації «чорноногих» — прибічників Французького Алжиру.

173

Ідеться про Французьку національну лотерею. У 1930-х білети коштували порівняно недорого, що значно розширило клієнтуру. Зокрема їх скуповували ветерани Першої світової, а саме так звані «Розбиті обличчя». (Прим. пер.)

174

Карл Теодор Дрейєр (1889—1968) — данський кінорежисер-новатор, один із найвизначніших майстрів європейського кінематографа; Ясудзіро Одзу (1903—1963) — японський кінорежисер і сценарист, один із класиків японської та світової кінорежисури; Луїза Брукс (1906—1985) — американська танцівниця, модель, актриса німого кіно; Фріц Ланґ (Фрідріх Крістіан Антон Ланґ, 1890—1976) — німецько-американський кінорежисер, сценарист, продюсер і актор, представник німецької школи експресіонізму в кіномистецтві, майстер темряви.

175

Жан-Батист-Ґаспар Дебюро (1796—1846) — французький актор-мім, творець образа П’єро. Про його життя знято шедевр французького кінематографу — фільму Марселя Карне (1906—1996) «Діти райка» («Les Enfants du paradis»; 1945), в якому роль міма зіграв Жан-Луї Барро (1910—1994).

176

Ліцей Фенелона — навчальний заклад, що носить ім’я письменника, філософа, педагога Франсуа Фенелона (1651—1715), перший у Парижі, у якому дівчата мали змогу здобути середню й вищу освіту. Від 1970-х років до нього можуть вступати як дівчата, так і хлопці.

177

Антуан Блонден (1922—1991) — французький письменник.

178

«Мавпа взимку» («Un singe en hiver»; 1962) — французький фільм, знятий режисером Анрі Вернеєм (1920—2002) за однойменним романом Антуана Блондена.

179

Цит за: Керуак Джек. На дорозі / Джек Керуак; пер. з англ. Б. Павличко. — K.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2010. — 304 с.

180

Логорея — симптом патології мовлення; багатослів’я, «мовленнєве нетримання».

181

Гарамон — друкований шрифт.

182

Жан-Клод Бріалі (1933—2007) — французький актор театру та кіно, режисер, продюсер.

183

Марк Шаґал (1887—1985) 1964 року розписував плафон (стелю) в Ґранд-опера — Паризькій національній опері.

184

У Франції вислів «це Березина» свідчить про крах, цілковиту катастрофу. Походження вислову пов’язане з битвою біля річки Березини в листопаді 1812 року, у якій Наполеон І зазнав поразки.

185

Насправді це звичайний вокзал неподалік Дому Інвалідів. У 60—70-х роках поруч був розташований офіс «Ер Франс», там досі автобусний термінал авіакомпанії, де курсують рейсові автобуси до аеропорту Орлі. Через те що абсолютна більшість пасажирів прибували на вокзал, щоб дістатися саме Орлі, парижани стали називати вокзал аеровокзалом (бо він таким частково і став з 1948 року через автобусний термінал). (Прим. пер.)

186

Слово, вигадане сатиричною газетою «Канар аншене» як прізвисько генерала де Ґолля. Так разом і пишеться «Mongénéral». (Прим. пер.)

187

Загальний бакалаврат поділяється на секції з чотирьох напрямів. Зокрема гуманітарний «А» («А1» — філологія, математика; «А2» — лінгвістика; «A3» — філологія, предмети художнього циклу). Тут йдеться про «A3». (Прим. пер.)

188

Квіпрокво (латин. quiproqu) — фразеологізм латинського походження, притаманний романським мовам. Означає «непорозуміння, плутанина». Не варто плутати з висловом quid рго quo — «послуга за послугу». (Прим. пер.)

189

Ґроґґі (від англ. groggy — п’яний, нестійкий) — миттєве погіршення стану боксера, що стоїть на ногах, після отримання удару в підборіддя.

190

До 1954 року частина Індії була французькою колонією. (Прим. пер.)

191

Алія — це повернення євреїв до країни предків.

192

Мортадела — варена ковбаса з Болоньї.

193

Натяк на «Таємницю жовтої кімнати» («Le mystère de la chambre jaune»; 1908), детективний роман французького письменника Ґастона Леру (1868—1927), твір, у якому йдеться про розкриття «неможливого» злочину — убивства в замкненому приміщенні.

194

Кнейдлах — галушки з подрібненої маци, які відварюють у бульйоні; страва єврейської кухні.

195

Марани — так в Іспанії та Португалії в XIV—XV століттях називали євреїв, яких навернули в християнство. Через те що марани потай і далі сповідували юдаїзм, на них полювала іспанська інквізиція. Седер — єврейська ритуальна трапеза — пасхальна вечеря, яку слід провести відповідно до традиції.

196

Автор помиляється. 1952 року метро в Ленінграді ще не було. Першу чергу ленінградського метрополітену запустили 1955 року.

197

Символи свята розкладають на блюді у певному порядку: по центру кладуть три маци, угорі праворуч кладуть м’ясо на кісточці — символ пасхальної жертви; ліворуч від неї — круте яйце, яке символізує звичайне святкове жертвоприношення; у центрі, під двома верхніми символами, викладають гірку зелень, під якою розташовують харосет (напій з мигдалю, горіхів, вина й води), поруч, лівіше, — карпас (овочі). У центрі внизу знову кладуть гірку зелень. Насамкінець у лівому нижньому кутку ставлять чашу з підсоленою водою — символом сліз, що євреї пролили в рабстві.

198

Під час Седера в кожній оселі біля святкового стола залишали вільний стілець — для бідних і для тих, хто досі в рабстві. За певних часів виникла традиція ставити ще один стілець і прибор — для євреїв Радянського Союзу.

199

Пасхальна Агада — збірка молитов й пісень, пов’язаних із темою виходу євреїв з Єгипту. Її обов’язково читали в ніч свята Песах.

200

13 січня 1953 року у газеті «Правда» було опубліковано