Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна - Деніел Джеймс Браун

Гейла Вуда «Олімпійці будуть вшановані», недатована вирізка з Олімпійських ігор в альбомі Джо Ранца. Деякі деталі нічних витівок у Берліні описані в трьох щоденниках хлопців. Серед іншого, було випито багато пляшок шампанського, був відвіданий горезвісний берлінський нічний клуб «Феміна», з наступною посадкою не на той потяг і прибуттям далеко в Потсдамі, коли вранці зійшло сонце. Епілог

Епіграф — знову цитата Покока, цього разу з промови, виголошеної ним у Веслувальному клубі університету Вашингтона в 1965 році. Аудіо доступне на веб-сайті команди «Ескімосів»: http://www.huskycrew.org/audio-video/Pocock65mp3.mp3. МакМіллін згадує відвідини своїх родичів у Нью-Йорку в його інтерв’ю із Соколовим 2004 р. Про подорож Джонні Уайта додому мені розказала у своєму інтерв’ю Мері Хелен Тарбокс. Прибуття додому Коротуна Ханта висвітлюється у статті «Коли олімпійських спортсменів вшановували в Долині», «Пуйаллап Веллей Триб’юн», 29 вересня 1936 р. Про поїздку Покока до Англії розповідається у статті «Суднобудівний завод однієї людини» (с. 49) і в книжці Ньюелла (с. 111). Про життя Мока після Олімпійських ігор мені розказала в інтерв’ю Мерилін Мок, а деякі деталі взяті зі статті в «Монтесано Відетте», 11 листопада 1999 р.

Видатні досягнення хлопців у регаті в Поукіпзі 1937 р. найкраще відображені у статті «Екіпажі Вашингтона знову здобувають абсолютну перемогу в регаті на Гудзоні», НЙТ, 23 червня 1937 р. Роял Брогем описує вечір, коли хлопці розійшлись різними шляхами, в статті «Ульбріксон планує прибуття на 5 липня», ПІ, 23 червня 1937 р.

Вислів Герінга «Єдине, чого поки бракує» можна знайти у Ширера «Злет і падіння Третього Рейху» (с. 300). Коментар анонімного американця узятий із лякаючого твору довоєнної пропаганди Стенлі МакКлатчі «Подивіться на Німеччину: в серці Європи (Берлін: «Генріх Хоффманн», 1936). Для детальнішої інформації про прийом, який отримав фільм Ріфеншталь «Олімпія», див. Баха «Лені» (с. 196-213).

Багато деталей із подальшого життя хлопців узяті із серії некрологів. Див. онлайн-версію приміток для окремих цитат. Спогади Ульбріксона про день, коли він уперше ввів Джо в основну університетську команду 1936 р., розповідаються у Джорджа Варнелла «Спогади про університетську команду: Ел згадує основні моменти довгої, заслуженої кар’єри», СТ (без дати, вирізка в альбомі Джо Ранца). Деякі деталі подальшої кар’єри Ебрайта взяті з інтерв’ю Артура М. Арлетта з ним 1968 р. Веслування на честь десятирічних ювілеїв команди відображені у серії новинних статей і місцевих телевізійних передач відповідних років.

Є невелика, але примітна іронія долі у тому, що серед перших союзних військ, які перетнули річку Ельбу і зустрілися з російськими військами у квітні 1945 р., оточивши Берлін і остаточно визначивши долю Гітлера, була маленька група кмітливих американських хлопців, які веслували на захопленому німецькому гоночному човні.

Деніел Джеймс Браун відкрив у собі письменницький талант у п'ятирічному віці, коли його мати вперше прочитала йому книжку «Дені та динозавр». З того часу він присвятив усе своє життя літературі: отримав ступінь бакалавра англійської мови та літератури в каліфорнійському університеті у Берклі, а потім і магістра у UCLA.

Одна з найвідоміших книг Брауна «Під палаючим небом» була названа журналом Booklist однією з найкращих книг 2006 року та стала фіналістом Washington State Book Award.　

«Диво в Берліні» — дві майстерно зшиті сюжетні лінії, написані талановитим оповідачем. Перша розкриває історію простих американських хлопців, які в один з найстрашніших періодів в історії США — Велику депресію — відвойовують своє право на гідне майбутнє.

Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.

Книга написана на основі реальних подій, розповідає про дружбу, вірність, незламність, відчайдушну боротьбу добра І зла. Та головне — проводить парелелі з сучасним світом, змушує задуматись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть уже повторюється сьогодні.　

На сьогодні 18 країн отримали права на книгу, в світі Продано понад мільйон примірників.　

Історія Олімпійських ігор та й спорту взагалі - це набагато більше і глибше, ніж очки, секунди і турнірні таблиці. «Диво в Берліні» яскраво ілюструє свій час, а також проводить жорстокі паралелі між століттями. Читаючи про Берлін-1936 мимоволі згадуєш Сочі-2014 і висновки накочуються самі собою. Втім, як би не здіймалися пекельні хвилі, той, хто хоче стати справжнім героєм, має гребти крізь «не можу» — аби перемогти!　

— Дмитро Пазуткін, поет, спортивний коментатор, бронзовий призер Кубка світу з кікбоксінгу і кік-джитсу　

Переконлива... і дивовижно захопливз історія про тріумф

— USA Today　

Експресивна, кінематографічна історія... завдяки автору протистояння героїв зачаровують нас не менше, ніж легенда про найкращі Олімпійські ігри　

— Publishers Weekly
Оглавление Пролог  Частина I 1899-1933 Часи, через