Мене називають Червоний - Орхан Памук
22
Флорин — золота або срібна монета Флоренції XIII–XVI ст.
23
Календері — дервішський орден.
24
Уд — струнний щипковий інструмент.
25
Мечеть, споруджена архітектором Сінаном в 1550–1557 роках за наказом султана Сулеймана Пишного. Розташована в старій частині Стамбула.
26
Азаи — заклик до обов'язкової молитви в мусульман, який оголошує муедзин із мінарета.
27
Меддах — народний оповідач.
28
Мевліт — похоронний обряд, який здійснюється сорокового дня після смерті і під час якого читають житіє Магомета в мечеті або вдома.
29
Імам — настоятель мечеті, старший мулла, який керує богослужінням.
30
Дервіші (букв.: бідняк, жебрак — перс.) — прибічники суфізму (містичної течії в ісламі), які вели аскетичний, жебрацько-бродяжницький спосіб життя.
31
Мевлеві, Халветі, Календері — дервішські ордени.
32
Хаджі — мусульманин, який здійснив хадж (паломництво) в Мекку.
33
Ваїз — проповідник (араб.).
34
Абдест — у мусульман ритуальне обмивання перед молитвою.
35
«Печера», вісімнадцята сура Корану.
36
Мініатюра (від лат. minium) — твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що потребує витонченої техніки виконання. До мініатюри належать і книжкові ілюстрації.
37
Камапеддін Бехзат (близько 1455–1535/36) — засновник Тебрізької школи мініатюристів.
38
Герат — місто на території сучасного Афганістану. Центр середньовічної мусульманської мініатюри. Заснування міста приписують Олександру Македонянину.
39
Нізамі Гянджеві — Абу Мухаммед Ільяс Ібн Юсуф (близько 1141, м. Гянджа — 12.03.1203, там само) — азербайджанський поет і мислитель. Писав перською мовою. Його головний твір «П'ятериця» («Хамсе») складається з п'яти поем, серед яких — «Хосров і Ширін».
40
Абулькасим Мансур Фірдоусі (між 932 і 943 — між 1020 і 1026) — перський і таджицький поет. З 976 року продовжував епічну поему «Шахнаме» («Книга царів»), розпочату поетом Дакікі.
41
Шираз — місто на південному заході Ірану.
42
Еніште (тур.) — тут: чоловік тітки, дядько.
43
Аксарай — район у європейській частині Стамбула, на березі Босфору.
44
Мешхед — місто на північному сході Ірану.
45
Халеб — місто на північному заході Сирії.
46
Аббас 1 (1571–1629) — шах Ірану з династії Сефевідів.
47
Джелаль-ад-дін Акбар — правитель імперії Моголів в Індії.
48
Сипахії — в Османській імперії воїни кавалерійських загонів, які в XV–XVIII ст. входили до регулярного війська.
49
Перекладається як «Книга мертвих» або «Книга душ» (араб.).
50
Тимарджі — феодал, власник тимару (феодального володіння).
51
Сур — доля; наме (арх.) — письмо; сурнаме (тур.) — письмо про долю.
52
Келебек — Метелик, Зейтін — Маслина, Лейлек — Журавель, Заріф — Витончений (тур.).
53
Міндер — подушка для сидіння на підлозі (тур.).
54
Хіджра — втеча Магомета з Мекки в Медіну, де була заснована перша мусульманська громада (622 p.); вважається початком мусульманського літочислення.
55
Купа — місто на південному заході Туреччини.
56
Кавук — давній головний убір, на який намотувалася чалма.
57
В Османській імперії іновірці примусово носили вбрання певного кольору та крою.
58
Кушак — довгий турецький пояс на зразок козацького, яким обмотувалися довкола поперека.
59
Чаршаф — легкий серпанок, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг.
60
Улудаг — гора на північному заході Туреччини.
61
Мається на увазі Гарун аль-Рашид (роки правління 786–809), мусульманський халіф, ласий до розкошів і задоволень.
62
Кадій — суддя шаріатського суду.
63
Шах Тахмасп І (1514–1576) — перський шах, син шаха Ізмаїла, посів трон після смерті батька. В 1548 році переніс столицю держави Сефевідів з Тебріза до Казвіна.
64
Османи — династія турецьких султанів, заснована Османом І Газі (близько 1258–1324 або 1326).
65
Месневі (араб. здвоєння) — у ліриці східних народів велика за обсягом героїчна або філософсько-дидактична поема, написана двовіршем за схемою суміжного римування.
66
Джамі Абдуррахман Нуріддін Ібн Ахмад (1414, Хорасан — 1492, Герат) — перський і таджицький поет, філолог, філософ-суфій і музикознавець. Після смерті був канонізований.
67
Ісфаган — місто в центральній частині сучасного Ірану.
68
Сівас — місто в центральній частині Анатолійського півострова.
69
Дев — у турецькому (і не тільки) фольклорі — злий дух, чудовисько, демон.
70
Харам (араб. заборонене) — комплекс обмежень і заборон, які накладаються на мусульманина.
71
Мухаммед аль-Ґазалі (1058/59–1111) — мусульманський філософ, один із засновників суфізму, також відомий у середньовічній астролого-астрономії.
72
Айя-Софія — пам'ятка візантійської архітектури. Споруджена у 532–537 роках у Константинополі (Стамбул) будівничими Анфімієм з Тралл та Ісидором з Мілета. У XV ст. турки перетворили храм на мечеть, у XVI–XVIII ст. прибудували чотири мінарети.
73
Джуббе — мантія (тур.).
74
Дефтердар — чиновник, що розпоряджається фінансами (перс., тур.).
75
Ван — давнє місто Закавказзя, тепер на території Туреччини.
76
Тифліс — колишня назва міста Тбілісі.
77
Окка — міра, яка дорівнює 1,263 кг.
78
Династія узбецьких ханів, нащадків Шейбана — внука Чінгісхана, брата Батия; держава Шейбанідів — феодальна держава в Середній Азії 1500–1598 років із столицею в Самарканді, з 1560 року — в Бухарі.
79
«Дива творінь» (араб.).
80
Челебі — шаноблива, ввічлива назва чоловіка, звертання, пан (тур.).
81
Ат-майдан — «Кінський майдан», на якому збиралися яничари, коли підіймали повстання (відсутню примітку додано верстальником).
82
Килич Алі-паша (1496–1587) — міністр морського флоту Османської імперії.
83
Фалака — знаряддя для покарання, дерев'яний брус, до якого прив'язували ногами, а потім били палицями по п'ятах.
84
Монограма султана.
85
Хамсе (букв. П'ятерниця) — в тюркомовних народів великий за обсягом поетичний твір, що складається з п'яти великих поем за традиційними східними мотивами, написаних одним розміром
86
Перша літера арабського алфавіту.
87
Друга літера арабського алфавіту.
88
У тюркомовних народів оповідний вірш або поема про важливі суспільно-політичні події, подвиги героїв, пов'язані з ісламом, а також за мотивами «Тисячі й
