Дочка Медічі - Софі Періно

переломний період релігійних війн, я намагалася дотримуватися історичної правди. Водночас я мала на меті розповісти захоплюючу історію. Особливості сюжету й обраної теми інколи змушували мене вдаватися до незначних відхилень. Скажімо, я могла трохи змінити послідовність викладення фактів, щоб уникнути плутанини й зберегти цілісність композиції. У деяких випадках я робила Маргариту свідком подій, які насправді відбувалися без неї. Деякі мої рішення стосовно сюжету вимагали не стільки дотримання істини, скільки пошуків компромісу між суперечливими версіями істориків. Приміром, ключову роль у житті Маргарити зіграла домовленість із її братом Анжу представляти його інтереси при дворі — завдяки цій угоді вона стала повірницею їхньої матері. Історики не одностайні у визначенні дати її зближення з Анжу та Катериною Медічі. Я поділяю версію, яку висуває Леоні Фріда й інші дослідники: на їхню думку, злет Марго розпочався після того, як герцог Анжуйський прибув до двору повідомити про перемогу королівських військ при Жарнаці.

Які ж причини розриву між Анжу та Марго? Я шукала переконливе пояснення раптової ненависті Анжу до сестри, яку він обожнював стільки років. Антипатія до герцога де Гіза, викликана військовим і політичним суперництвом, — недостатня підстава. Тривалий час ширилися чутки про ймовірні інцестуозні стосунки Маргарити з її братами. Я не схильна вірити, що вона була близька з кимось із них, але припускаю, що Анжу мав романтичні почуття до неї. Гнів чоловіка, якому відмовили у коханні, може бути безмежним. Якщо Анжу сприймав Гіза як суперника у битві за прихильність сестри, його бурхлива реакція на захоплення Маргарити стає зрозумілою — так само, як і протистояння між братом і сестрою, що прийшло на зміну їхній колишній дружбі.

Слід зазначити, що одна сцена є цілком вигаданою. 4 червня 1572 року у Жанни Д’Альбре стався напад лихоманки, який звів її у могилу. Жоден представник королівської родини не відвідав її, коли вона лежала на смертнім одрі. Натомість вони демонстративно оплакували королеву Наваррську, віддаючи їй останню шану. Таку дивну поведінку пов’язують із чутками про отруєння Жанни попри те, що королівські лейб-медики, які проводили розтин тіла, стверджували, що вона страждала на сухоти. Отже, візит до помираючої Жанни — плід моєї уяви. Я вважаю цю сцену дуже важливою, адже прохання королеви Наваррської виявити доброту до її сина й відповідна клятва Марго призвели до несподіваних наслідків.

Останні роки правління династії Валуа заплямовані кровопролиттям, зрадою, скандалами й релігійним фанатизмом. Кульмінацією цих жахіть стала Варфоломіївська ніч. Але найкраща представниця Валуа повелася як належить: вона врятувала від різанини Генріха Наваррського, майбутнього короля Генріха IV. Генріх Великий забезпечив релігійну терпимість до гугенотів, посприяв наповненню державної казни й досягненню фінансової стабільності, приніс мир і добробут своїм підданим, і наразі справедливо вважається одним із королів, якого найбільше любив народ за всю історію Франції. Маргарита де Валуа — жертва зневажливого ставлення її родини й наклепів істориків, але саме її забута сила, віра й винахідливість стали запорукою порятунку Франції. Така спадщина гідна повноправної королеви.

Подяка

Автор може написати перші рядки, але створення роману потребує зусиль цілої команди. Мої віддані друзі та критики — Френсіс і Кейт — звертають увагу на деталі, які я часто не помічаю у своїх текстах. Їхні чесні й дотепні зауваження допомагають мені не лише вдосконалювати мої книжки, а й зберігати спокій під час роботи. Я безмежно вдячна за підтримку, поради й копітку працю моєму літературному агенту Жаку де Спольберк — одному з тих справжніх джентльменів, яких надзвичайно мало за нинішніх часів. Я дякую й моїм видавцям — Тоні Кіркпатріку та Дженніфер Летуок — які поставилися до «Дочки Медічі» з не меншим ентузіазмом, ніж я сама.

Наостанок висловлюю подяку моєму чоловіку Майклу й моїм батькам — Барбарі та Генріху. Вони щиро вірять, що я здатна на все, й виявляли неабияку терплячість упродовж моєї роботи над цією книгою.

Про автора

СОФІ ПЕРИНО — авторка роману «Сестри-королеви». Кар’єру розпочинала як юрист. Наразі професійна письменниця. Мешкає у містечку Грейт-Фолс, штат Вірджинія, разом із трьома дітьми, трьома котами, однією собакою та одним чоловіком.

Схвальні відгуки на книжку «Дочка Медічі»

Франція епохи Ренесансу в поєднанні з Грою Престолів: похмурий, вишуканий історичний роман, події якого розгортаються, немов у лігві отруйних змій, довкола релігійних конфліктів, придворних інтриг, палкого кохання, сімейної ненависті та зрадженої невинності. Чарівна принцеса Марго виступає в ролі провідника, даючи нам змогу проникнути до світу, де живе її жорстока родина. Вона проходить довгий шлях: наївна дівчинка, якою маніпулюють родичі, перетворюється на мудру, шановану жінку, яка керується лише власною совістю. Історія про принцесу, яка вбиває своїх драконів. Варто прочитати!.

КЕЙТ КУІНН, авторка бестселера «Лев і троянда».

Захоплююча історія про французьку принцесу XVI століття, яка опинилася в епіцентрі королівських інтриг і релігійної війни. Разом із читачами принцеса Маргарита вирушає в небезпечну подорож, потрапляючи з обіймів харизматичного герцога де Гіза на залиті кров’ю вулиці Парижа. Книжка, від якої неможливо відірватися!

МІШЕЛЬ МОРАН, авторка бестселера «Бунтівна королева».

«Дочка Медічі» — потужна історична драма. Епічна оповідь, присвячена таємничому, сластолюбному й підступному Дому Валуа, ведеться від імені принцеси Маргарити — розумної і неоднозначної особистості. Блискуче показано, як на тлі релігійних воєн і битв на любовному фронті одна непересічна жінка долає всі випробування, щоб знайти в собі сили вирішувати власну долю й здобути те, що належить їй за правом народження.

ЕРІКА РОБУК, авторка бестселера «Служниця Гемінґвея»

Франція епохи Ренесансу у поєднанні з «Грою Престолів»: похмурий, вишуканий історичний роман, події якого розгортаються, немов у лігві отруйних змій, довкола релігійних конфліктів, придворних інтриг, палкого кохання, сімейної ненависті та зрадженої