Євангелія від Ісуса Христа - Жозе Сарамаго

Віфлеєма, одна з цих родин мала покинути їх насередині дороги, біля одного з сіл неподалік від Рамали, а друга йтиме далі на південь, до Бер-Шеви, проте їм, либонь, доведеться розлучитися ще раніше, бо одні йтимуть повільно, а інші швидше, а потім цілком імовірно, що в дорозі до них приєднаються нові подорожні, ми вже не згадуємо про тих, котрі йтимуть у протилежному напрямку, їм назустріч, щоб, можливо, відбути перепис у Назареті, звідки вони родом. Чоловіки йшли попереду, створюючи один гурт, а з ними — хлопці, яким уже виповнилося тринадцять років, тоді як жінки та дівчата всякого віку, старі люди та менші діти утворювали другий гурт, який сунув слідом. Перед тим як вийти на дорогу, чоловіки врочистим хором проказали молитву, що відповідала обставинам, тоді як жінки повторювали її за ними тихо, майже нечутно, як люди, котрі твердо собі затямили, що Бог навряд чи почує їхню молитву, навіть якщо вони нічого в Нього не проситимуть, а лише славитимуть Його.

Серед жінок, що вирушили в далеку дорогу, лише Марія мала ось-ось родити, і труднощі подорожі були для неї такими великими, що якби провидіння не послало їй віслюка, обдарувавши його нескінченним терпінням та не менш дивовижною витривалістю, вона змогла б ступити хіба що кілька кроків і, втративши останні сили, бідолашна попросила б, щоб її покинули біля дороги чекати своєї години, що, як усім було відомо, мала надійти скоро, проте релігія та звичай забороняли намагатися точно вгадати, де й коли народиться син теслі Йосипа. Ну а доти, доки її час не настане, доки триватиме чекання, вагітна Марія зможе розраховувати не так на турботи — недбалі та неуважні — свого чоловіка, надто заклопотаного розмовою з іншими чоловіками, своїми попутниками, як на лагідну вдачу та слухняну спину віслюка, неабияк здивованого, — якщо переміни, які відбуваються в його житті та з його поклажею, доступні його розумінню, — що його не підганяють ударами батога, а передусім тварину дивувало, що їй дозволяють іти без поспіху, своєю природною ходою, і не тільки їй, а й двом до неї подібним, що, як і вона, вирушили в цю подорож. Через цю різницю у швидкості ходи іноді гурт жінок відставав, і в таких випадках чоловіки, що опинялися далеко попереду, робили коротку зупинку й чекали, причому не відразу рушали далі, коли ті, хто відстав, підходили, а іноді навіть вважали за потрібне вдавати, ніби зупинилися тільки для того, щоб відпочити, бо хоч дорога служить і всім, проте там, де співають півні, курям не дозволено сокорити, хоч би як голосно вони кудкудакали, коли знесуть яйце, і саме в такий спосіб забезпечується добрий порядок у світі, в якому нам випало жити. Отже, Марія їхала, розгойдуючись у ритмі неквапного алюру свого скакуна, наче королева серед усіх тих жінок, бо лише вона одна їхала верхи, на решту віслючого транспорту були повантажені загальні пожитки. І щоб бодай трохи полегшити подорож іншим жінкам, вона брала на руки ту або ту дитину з тих трьох, які були в їхній групі, й у такий спосіб наперед звикала до своїх майбутніх материнських обов’язків.

У перший день подорожі, позаяк ноги мандрівців ще до неї не звикли, вони пройшли не так багато, й не слід забувати про те, що в одному гурті з ними йшли також старі люди й малі діти, перші прожили на світі надто багато і встигли розтратити всі свої сили, й тепер були неспроможні навіть прикинутися, що досі їх мають, другі ж, навпаки, не знали, як правильно розпорядитися ними, й марнували їх за дві години, бігаючи, мов несамовиті, так ніби незабаром мав настати кінець світу й треба було використати його останні хвилини. Вони зробили привал у великому селі, що називалося Ізреель, розташувавшись у тамтешньому караван-сараї, де, з огляду на прибуття неймовірної кількості подорожніх, було справжнє стовпотворіння, де всі метушилися та галасували, наче божевільні, хоч, правду кажучи, галасу там було набагато більше, аніж метушні, але після того, як минав певний час і очі та вуха призвичаювалися до гамору й товкотнечі, людям щастило спершу відчути, а потім і зрозуміти, що в цій масі людей і тварин, які перебували в постійному русі всередині чотирьох стін, панувала воля до певної впорядкованості, хоч і неорганізована та несвідома, усе там відбувалося, наче в розтривоженому мурашнику, де тільки на перший погляд панують безлад і паніка. Але навіть за таких умов нашим трьом родинам пощастило влаштуватися не просто неба, а під навісом, чоловіки полягали з одного боку, а жінки — з другого, але полягали вони вже пізніше, коли ніч опустилася над караван-сараєм, і тварини та люди поринули в сон. Спочатку жінки мусили приготувати вечерю й наповнити бурдюки водою біля колодязя, а чоловіки тим часом розв’ючили віслюків і повели їх напитися, причому їм треба було вгадати, коли біля корита не буде верблюдів, бо ті тварини спроможні, зробивши лише два ковтки, вицмулити з корита все до останньої краплі, тож треба було вилити в нього безліч відер, перш ніж верблюди нарешті погамують спрагу. Напоївши віслюків та насипавши їм корму, подорожні нарешті посідали вечеряти, спершу чоловіки, бо жінки, як ми вже знаємо, є істотами в усьому вторинними, тут варто буде в черговий — і не в останній раз — згадати про те, що Єву було створено після Адама, до того ж із його ребра, й нам доведеться визнати: є істини, які можна зрозуміти, лише піднявшись до витоків.

Після того як чоловіки повечеряли, а жінки у своєму кутку доїли те, що після них залишилося, сталося так, що один дуже старий чоловік, який жив у Віфлеємі і їхав на перепис у Рамалу — його звали Симеон, — скориставшись тією авторитетністю, якої надавав йому похилий вік і мудрість, що є, як вважають, його прямим наслідком, звернувся до Йосипа й запитав у нього, як він думає вчинити в тому вельми ймовірному випадку, якщо Марія — чийого імені старий, проте, не назвав — не народить дитину в межах часу, відведеного для перепису. Власне, йшлося про питання суто академічного характеру, якщо нам буде дозволено застосувати це слово у стосунку до того часу й того місця, адже лише переписувачі, обізнані з усіма процесуальними тонкощами римського права, могли ухвалювати якісь рішення в таких сумнівних випадках, як цей, коли переписуватися приходить жінка з дитиною в череві. Сказав Симеон: Ми всі підемо на перепис, але як записати того, хто перебуватиме