Сірано де Бержерак - Едмон Ростан
Стілець передають із рук в руки, через голови. Маркіз бере його і щезає, пославши кілька поцілунків у ложі.
Глядач
Мовчіть!Знов три удари. Завіса відслонюється. Маркізи сидять по боках сцеви, у вільних позах. Декорація являє обстановку пасторалі в блакитних тонах. Чотири маленькі кришталеві люстри освітлюють сцену. Скрипки тихо грають.
Ле Бре
(тихо до Рагно)
Що, зараз Монфлері?Рагно
(так само тихо)
Так, першим виступає.Ле Бре
А де ж ваш Сірано? Як бачите – немає!Рагно
Так, я програв заклад.Ле Бре
Щастить мені у грі!Чути гру на козиці. Монфлері з’являється на сцені, величезний, в одязі пастушка, у надітій набакир шапочці, прикрашеній трояндами, грає на козиці, оздобленій стьожками.
Партер
(аплодує)
А, браво, Монфлері! Чудово, Монфлері!Монфлері
(вклонившись, починає роль Федона)
Щасливий, хто живе в блаженному спокої, Забувши двір гучний, без суєти міської, І в час, коли зефір[9] струмує між листків…Голос
(з партеру)
Негіднику! Зламать ти мій наказ посмів! Заборонив тобі я місяць виступати!Голоси
О! – Хто це? – Сірано!Голос
Геть, блазню череватий, Зі сцени враз мені!Публіка
(обурено)
О!Монфлері
Я…Голос
Ну, без вагань!Голоси
(із партеру, з лож)
Тс! – Грайте, Монфлері! – Не бійтесь!Голос
Геть, пузань!Монфлері
Щасливий, хто живе в блаженному…Голос
(усе загрозливіше)
Королю Всіх дурнів на землі! Кінчай негайно ролю, Бо спину я тобі спишу своїм кийком!Над головами глядачів з'являється палиця, яку держить чиясь рука.
Монфлері
(дедалі тихшим голосом)
