власними руками. Він загрожував людям усілякими карами за гріхи й провіщав, що скоро прийде Месія. Апостолам Ісуса не пощастило з ним зустрітися, бо він ніде не затримувався й постійно переходив з місця на місце, тому відомості, які вони принесли, хоч і збігалися в головному, були не з перших рук, а шукати його вони, мовляв, не стали тому, що закінчився тримісячний термін, який їм надав Ісус, і вони не хотіли запізнитися на призначену у Віфанії зустріч. Тоді Ісус запитав, чи вони знають, як звуть пророка, й вони відповіли, що звуть його Іоанном, а Бог, прощаючись із ним на морі, сказав тоді, що саме таким буде ім’я чоловіка, якого він пошле йому на допомогу. Він уже прийшов, сказав Ісус, але друзі не зрозуміли, що він хотів сказати своїми словами, зрозуміла лише Марія Магдалина, якій було відомо все. Ісус хотів вирушити на пошуки Іоанна, який, поза всяким сумнівом, шукав його, але повернулися ще не всі дванадцятеро його учнів, Хома та Юда Іскаріот досі не прийшли, а оскільки була надія, що, може, хоч вони принесуть точніші та повніші відомості, то він вирішив зачекати їх. І чекання виправдало себе, бо запізнілі бачили Іоанна й розмовляли з ним. Ті апостоли, які вже повернулися, прийшли зі своїх шатрів, напнутих за околицями Віфанії, щоб вислухати розповідь Хоми та Юди Іскаріота, усі посідали кружка на подвір’ї будинку Лазаря, а Марфа, Марія та інші жінки, які прийшли їм на допомогу, обслуговували чоловіків. Тоді, кожен окремо, заговорили Юда Іскаріот і Хома й розповіли, що Іоанн жив у пустелі й там він почув голос Бога, після чого пішов на береги річки Йордан і став закликати людей, щоб вони хрестилися водою й покаялись у гріхах, та коли люди великими юрмами приходили до нього, щоб охреститися, він зустрічав їх громоподібним криком, який чули Хома та Юда і якому вони дуже здивувалися: Плем’я гадюче, хто навчив вас утікати від гніву, який ось-ось вас спостигне, ви повинні щиро покаятися й не тішити себе думкою, що ваш отець Авраам, бо, кажу вам, Бог може з цього каміння натворити нових дітей Авраамових, ви залишитесь нічиїми. Уже й сокира лежить біля коріння дерев. Усяке дерево, що плоду не приносить, буде зрубане і вкинуте у вогонь, і люди, наповнені страхом, запитували його: Що ж нам робити, й він відповідав: Хто має дві туніки, нехай віддасть одну тому, хто не має жодної, а хто має багато їжі, нехай зробить те саме, а митарям, які збирають податки, він сказав: Не вимагайте нічого не передбаченого законом, але не вірте, що закон справедливий лише тому, що називається законом, а воякам, які його запитали: А що робити нам? — відповів: Не чиніть над людьми насильства, нікого не обмовляйте й задовольняйтеся своєю платнею. На цьому місці Хома замовк, і його розповідь продовжив Юда Іскаріот: Тоді його запитали, чи він Месія, і він так відповів: Я хрещу водою, щоб спонукати вас до каяття, але прийде могутніший за мене, кому я негідний навіть ремінці сандалій розв’язати, він святитиме вас Духом Святим і вогнем, лопата в його руці, й він провіє зерно на своєму току і складе його до своєї житниці, а солому спалить на вогні незгасному. Замовк і Юда, й усі чекали, що скаже Ісус, але Ісус лише креслив пальцем на підлозі якісь загадкові знаки й, здавалося, чекав, коли заговорить хтось інший. І тоді запитав Петро: Ти той Месія, прихід якого провіщає Іоанн? — а Ісус йому відповів, не переставши креслити пальцем у пилюці: Ти сказав це, а не я, бо мені Бог лише повідомив, що я його син, потім помовчав і додав: Піду шукати Іоанна. Ми підемо з тобою, сказав той, кого також звали Іоанном, син Зеведея, але Ісус повільно похитав головою. Я піду сам-один, візьму з собою лише Хомута Юду Іскаріота, бо вони бачили його й можуть упізнати, й, обернувшись до Юди, запитав: Який він? Вищий за тебе й набагато кремезніший, має довгу й колючу бороду, ходить у грубій і необробленій шкурі верблюда й підперізується шкіряним пасом, кажуть, у пустелі він годувався сараною та диким медом. Він більше схожий на Месію, ніж я, сказав Ісус, підводячись на ноги.
Наступного ранку троє вирушили в дорогу й, знаючи, що Іоанн довго не залишався на тому самому місці, але найімовірніше було зустріти його на берегах Йордану, де він хрестив людей, вони спустилися з пагорбів Віфанії й пішли до міста Віфавар, розташованого на березі Мертвого моря, щоб потім піднятися вгору по річці, дійти до Галілейського моря, а там звернути на північ або, якщо буде треба, на схід. Та коли вони вийшли з Віфанії, то не думали, що їхня подорож буде такою короткою, бо вже у Віфаварі зустріли Іоанна, самого-одного, який нібито їх там чекав. Вони побачили його здалеку, крихітну постать чоловіка, який сидів на березі річки, між білими горами, схожими на людські черепи, й долинами, що здавалися ще незагоєними рубцями, а праворуч розплавленим оловом зловісно виблискувала під сонцем і білим від спеки небом моторошна поверхня Мертвого моря. Коли вони наблизилися на відстань польоту каменя, кинутого з пращі, Ісус запитав у своїх товаришів: Це він? Обидва його супутники, приставивши долоні дашком до лоба, довго придивлялися, а тоді відповіли: Якщо це не він, то його брат-близнюк. Чекайте мене тут, поки я вернуся, сказав Ісус, не підходьте, хоч би що там сталося, і, не сказавши більше жодного слова, почав спускатися до річки. Хома та Юда Іскаріот сіли на напечену сонцем землю і стали дивитися, як Ісус то зникав між пагорками, то з’являвся знову, а коли спустився до самого берега, то пішов прямо туди, де сидів Іоанн, який за весь цей час жодного разу не зворухнувся. Сподіваюся, ми не обізналися, сказав Хома. Нам треба було підійти ближче, промовив Юда Іскаріот, але Ісус відразу зрозумів, що то він, а запитав просто так, аби щось запитати. Унизу, на березі річки, Іоанн підвівся й дивився на Ісуса, який підходив до нього. Що вони скажуть один одному? — запитав Юда Іскаріот. Можливо, Ісус нам про це розповість, а може, й ні, сказав Хома. Двоє чоловіків удалині тепер стояли один навпроти одного і розмовляли — з того, як вони розмахували руками та патерицями, було видно, що розмова була дуже жвавою, через якийсь час обидва спустилися до води, і їх не стало видно
