Оповідання та повісті, окрушини - Ірина Вільде
Біда молодих, між іншим, і в тому, що вони нехтують досвідом батьків. Мені здається, що в цьому випадкові вони не без рації. Яким би той досвід не був корисним, він все ж таки найменше на двадцять років зостарілий!
НЕПРОСТИМА ХАЛАТНІСТЬ— Ти розчарувався в мені? А хто в тому винний? Навіщо ти поспішив виписати мені характеристику, не спитавши мене про мою вдачу і звички?
КВАСОЛЯ МАЄ РАЦІЮ— Будь моєю дружиною, червонявко, — попросив соняшник квасолю.
— Що? — обурилася та. — Зі мною одружитися, а на сонце заглядати? З такими поглядами тобі жити серед людей, а не в нашому рослинному світі!
ХІБА…Старі люди живуть спогадами. А що роблять ті, хто не запасся цим матеріалом на зиму життя?
Хіба ходять на жебри…
ОДНЕ КОРІННЯ?Дружба між народами, як і любов поміж людьми, для свого процвітання вимагає взаємності.
БУВАЮТЬ УСЯКІ ТАЛАНТИБрехати в живі очі — це не вміння, а вроджений талант.
НЕПІДНЯТА ЦІЛИНА— Звідки береться у вас стільки чудових думок? — спитала снобка поета.
— Мабуть, з того місця, що у вас стоїть облогом.
ДУША ЙОГО НЕ ЦІКАВИТЬ— Я дам вам прецікавий сюжет, — сказав халтурник письменникові, — ви дайте літературну обробку, а гонорар навпіл.
— Воно-то так, а як бути з душею твору?
ЧЕКАЮ ЙОГО З НЕТЕРПІННЯМНедалекий той час, коли чесність зійде зі списку парадних чеснот, настільки вона стане звичайною в нашій дійсності.
СМУТОК ОДИНОКОЇ— Ах, коли б могли віднайтися всі розлучені пари, — зітхнула рукавичка-одиначка.
ЛОГІКА СТАРОЇ ДІВИЦІ— Я постаріла, а ніхто не любив мене.
— А кого ви любили?
— Цікаве питання! А чого це я мала перша починати?
МАЙТЕ НА УВАЗІБурхливі оплески залу і стримані — президії не є добрим знаком для того, хто на трибуні.
ВІРНІСТЬ ЗАВЖДИ ЦІНУВАЛАСЯ— Ах, я повинна признатися вам в одному, — сказала Ляля Арлекіну, — у мене немає серця…
— О, то чудесно, — по-королівськи вклонився перед нею Арлекін. — Я все життя мрію про вірну дружину.
ЩЕ ОДНЕ ДИВО ПРИРОДИЦікаво: сам процес старіння непомітний навіть озброєному оку, а наслідки його видно й сліпому.
МАЄ РАЦІЮЯ негарна? А «море симпатій», то що — калабаня вам?
МИ — НЕ СКЕПТИКИ— Коротка новела — роман майбутнього, — сказав скептик.
ВСЕ Ж ТАКИ «ЯК»?«Кожного коня можна осідлати, тільки треба знати як», — подумала дівчина, поправляючи краватку своєму хлопцеві.
АВТОРКА ТЕЖ ТІЄЇ ДУМКИ— Не в'яжи своєї долі зі мною, — сказав вітер плакучій вербі, — в мене характер поганий. Сьогодні я тут, завтра там. Проплачеш свої очі за мною, моя хороша.
— А я створена для того, щоб плакати. А коли вже проливати сльози, то бодай за милим серцю…
МАЛА ЩАСТЯ СТАРЕНЬКА— Скільки коронованих голів у фармакології пережила я! — сказала стара пані Аспірина.
ЗАСЛУГА СМЕРТІНезафіксовані думки, наче передчасно померлі діти, здаються нам найкращими та найрозумнішими.
ДОРОГОЦІННИЙ МАТЕРІАЛ— У вас немає ні до кого зненависті? Тоді ви, пробачте за відвертість, безпринципова людина.
— Ви мене неправильно зрозуміли. Я просто вважаю, що мої особисті вороги не варті того, щоб я витрачала на них дорогоцінну емоціональну енергію.
НА ДОДАТОК ТАМ ЩЕ Й СВІТЛА НЕ БУЛО…На вершину слави ведуть парадним ходом. Падає людина з нього — чорним.
БУВАЮТЬ І СПРАВЕДЛИВІ МАЧУХИМачуха, розкраявши яблуко надвоє, віддала пасербові більшу частину.
— Мамо, — пхенькнув рідний синок, — а чому мені менше?
— Цить, дурне! Зате ти маєш більшу частину мого серця.
ДОБРА РАДА — ГРОШЕЙ ВАРТА— Коли вже крадеш, то не попадайся, — сказав старий плагіатор новачкові.
ІЛЮЗІЇ, ІЛЮЗІЇ…Коли нам довго не відписують, хапаємось останньої ілюзії: лист, очевидно, пропав на пошті.
ДОБІР КОЛЬОРІВСивий генерал і сива дружина біля нього — у всі сезони елегантно.
НАЙЦІННІШЕЗаслухані у відголоси минулого, задивлені у міраж майбутнього, ми часто пропускаємо повз увагу найцінніше: музику сьогоднішнього дня.
РЕЦЕПТ НЯНІ— Няню, а чому очі не мерзнуть на морозі?
— А, дитинцю, бо очі — то душа людини. А душа, звісно, не боїться ні холоду, ні жари.
— Няню, а чому душа мила боїться?
— Спатки, дитинцю, спатки!
ФІЗКУЛЬТУРА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА— А що таке «тенденційність» взагалі? — впало питання під час дискусії.
— Тенденційність, — озвалася фізкультурниця, яка до цього часу мовчала, — на мою думку, це звичайна гімнастика очей. На один факт примружуємо ліве око, а широко розплющуємо праве, а на другий навпаки: широко розплющуємо ліве і прискулюємо праве.
АХ, ТІ ТРЕТІ ОСОБИ!— Я завжди страждаю, коли між тебе і мене втручаються треті особи, — сказало людині її здоров'я.
В АЛЬБОМДеяким братам літераторам в альбом: пам'ятайте — навіть немовлята випльовують пережоване!
ЕГЕ, ЧОГО ЗАХОТІЛА!— Дай мені твою лялю трошечки побавитися, — попросила прабабуня у своєї правнучки.
Дівчатко замислилося. Воно інтуїтивно відчуло, що справа не в жарті.
ПРИРОДА ВИННАЖінка цілу ніч журила чоловіка за його прогріхи, а під ранок опам'яталася: чи є смисл звинувачувати
