Старший боярин (збірник) - Григорій Михайлович Косинка

Події в повісті відбуваються в 1912 р. у с. Тернівка Черкаського повіту Київської губернії.

Валер'ян Підмогильний «Місто»

Валеріан Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі на Катеринославщині в селянській родині. Початкову освіту здобув у церковно-приходській школі. У 1910—1918 pp. навчався в Катеринославському реальному училищі. Ще у школі друкує кілька своїх авантюрних оповідань під псевдонімом Лорд Лістер. А в 1917 р. написав свій перший відомий твір – оповідання «Важке питання». У 1919 р. письменник вчиться в Катеринославському університеті, але через матеріальні нестатки його не закінчив і пішов працювати у школу. Вчителює спочатку в Катеринославі та Павлограді, потім у Ворзелі, неподалік від Києва. Активно займається літературною діяльністю. У 1922 р. переїжджає до Києва, де працює бібліографом Книжкової палати, стає активним членом «Аспису» (Асоціації письменників). У 1924 р. за його участю утворюється літературна організація «Ланка» (згодом «МАРС»). В. Підмогильний стає визнаним авторитетом перекладацької школи в Україні, консультантом з іноземної літератури при видавництві «Рух», також працює у редакції журналу «Життя й революція». Із 1929 p., коли розпочався наступ на українську інтелігенцію, митця вивели зі складу редколегії журналу, його твори майже не друкували. У 1931 р. він переїжджає до Харкова, де займається переважно перекладацькою діяльністю. 8 грудня 1934 р. В. Підмогильного безпідставно заарештували за звинуваченням в участі у підготовці терористичних актів проти керівників партії та Радянської влади. На виїзній сесії Військової колегії Верховного Суду СРСР його було засуджено на 10 років позбавлення волі й відправлено до Соловецького табору особливого призначення. Але й там він активно працює. З листопада 1937 р., до 20-річного ювілею Жовтневої революції, за постановою Особливої трійки УНКВД Ленінградської області, В. Підмогильного, разом із великою групою української інтелігенції, було розстріляно у лісі під Сандармохом (Карелія). Лише у 1956 р. письменника було реабілітовано посмертно.

Роман «Місто» було завершено письменником у 1927 p., a вперше друком він з'явився у Харкові у 1928 р. Після масових репресій 1930-х років твір, разом з іншими художніми текстами митця, було заборонено аж до 1989 року.

Події в романі відбуваються у м. Києві на початку 20-х pp. XX ст.

Григорій Косинка «В житах»

Народився Григорій Михайлович Косинка (справжнє прізвище – Стрілець) 29 листопада 1899 р. в с. Щербанівка Обухівського району Київської області у родині малоземельних селян зі славного чумацького роду. У 1914 p., здобувши початкову освіту у двокласній школі, Косинка вирушив до Києва на заробітки. Працював чистильником взуття, канцеляристом, закінчив вечірній курс гімназії. Згодом брав участь у громадянській війні (за деякими даними, не на боці більшовиків), три місяці сидів у в'язниці, а протягом 1919—1922 pp. учився у Київському інституті народної освіти (тепер – Київський університет). У 1919 р. в газеті «Боротьба» виходить його перша новела «На буряки». Письменник обрав собі за літературний псевдонім народну назву квіток «червоних косинців» – Косинка. У 1920 р. входив до творчої групи «Гроно», у 1924—1926 pp. – до літературної організації «Ланка», яка у 1926 р. реорганізувалася в «МАРС» (Майстерня революційного слова). Літературну діяльність він поєднував із роботою у редакціях різних популярних періодичних видань, потім був директором Харківського і Київського радіокомітетів. Косинку заарештували 5 листопада 1934 р. за тим самим звинуваченням, що й В. Підмогильного. За вироком Військової колегії Верховного суду СРСР, митця було засуджено до страти. Його розстріляли 15 грудня 1934 р. в Києві, у Лук'янівському СІЗО. Ім'я Косинки було забуте аж до часів «хрущовської відлиги», і тільки 19 жовтня 1957 р. письменника було реабілітовано посмертно. Лише в 1988 р. майже вся художня й публіцистична спадщина письменника була опублікована у виданні «Гармонія».

Новела «В житах», написана у 1925 p., вийшла друком у однойменній збірці новел у 1926 р. У ній описано подію, що сталася з учасником громадянської війни 1917—1921 pp., дезертиром із лав червоноармійців, Корнієм Дізіком. Дія відбувається на Харківщині.

Альона Землянська