Власник найкращого клубу для геїв - Сергій Вікторович Жадан

публіка теж усе зрозуміла і скрутила Гришу Лихуя і потягла його в туалет відливати холодною водою. Давай, Петя, давай, синок, — прошепотів Іван Петрович з-під апаратури, і тут пролунав вибух — Гриша Лихуй, образившись на всіх і не маючи більше сил опиратись, дістав із кишені піджака ручну гранату і кинув її в крайню кабінку. Унітаз тріснув, як волоський горіх, з кабінки повалив дим, публіка кинулась на вихід. Санич намагався зібрати побитих охоронців, Гога стояв біля сцени і нічого не розумів за цим гамором і за цим димом. Георгію Давидовичу! Георгію Давидовичу! — підбіг до нього задиханий Слава. — Біда, Георгію Давидовичу. Що сталось? — розгублено запитав Гога. Касир! — прокричав йому Слава. — Касир, сука, утік! Із виручкою! Куди утік? — не зрозумів Гога. Та тут недалеко! — продовжував кричати Слава. — Я знаю. Зараз буде спускати бабки на ігрових автоматах! Давайте, ми ще встигнемо! І Слава побіг на вихід. Гога, сам того не бажаючи, побіг слідом. Санич облишив контужених охоронців і рушив за ними. На вулиці їх уже чекав горбань. — Сідайте, — крикнув, — скоріше! В машину, крім Слави, Гоги й Сан Санича, запхались ще дві працівниці палацу піонерів, Петя Бичко і, що прикметно, задимлений і оглушений Гриша Лихуй, котрий кричав більше за всіх, так ніби це його виручку щойно украли. Горбань рвонув уперед, Славик показував дорогу, але йому заважав Гриша, на котрому ще й досі димів піджак із одним відірваним рукавом. Горбань злився, але продовжував розганяти машину, працівниці палацу піонерів пищали на поворотах, аж зрештою горбань не втримав керма, і таксівка, вискочивши на зустрічну смугу, вилетіла з дороги і в'їхала в кіоск із газетами. Газети розлетілись навкруги, ніби налякані гуси. Була четверта ранку, було тихо й спокійно. Вулицею проїхала поливальна машина. Двері розбитої таксівки важко відчинились і звідти почали вилазити пасажири. Першим виліз Гриша Лихуй, в піджаку з одним рукавом, побачив пачки газет, підняв одну і пішов униз по вулиці. За ним зі зміїною пластичністю виповз Петя Бичко в костюмі фараона. За Петею вивалився Сан Санич і витягнув двох працівниць палацу піонерів. Зсередини працівниць виштовхував Славик. Потім витягли Гогу. Гога втратив свідомість, але скоріше від горя. Горбань вийшов сам, він, здавалось, згорбився ще більше. В принципі, найбільше постраждала одна із працівниць палацу піонерів, Анжела, — по дорозі Гриша Лихуй вибив їй зуб. Сан Санич відійшов убік і дістав із кишені відімкнений ще вчора телефон. Спробував його ввімкнути. Подивився на час. Четверта п’ятнадцять. Перевірив автовідповідач, чи не було нових повідомлень. Нових повідомлень не було.

За місяць Гога знову зробив ремонт, віддав борги і запустив у «Бутербродах» салон ігрових автоматів. Горбань тепер працював у нього касиром. Славик разом із Раїсою Соломонівною виїхали на Далекий Схід. Санич із бізнесу вийшов. Гога просив його лишитись, говорив, що на автоматах вони швидко підіймуться, і просив не кидати його самого на цього горбаня. Але Санич сказав, що все нормально, що відсотків йому не треба і що він просто хоче піти. Розійшлись вони друзями.

Але це ще не все.

Одного разу, на початку серпня, Санич зустрів на вулиці Віку. Привіт, — сказав він, — у тебе новий пірсинг? Так, не дала ранам загоїтись, — відповіла Віка. Чому не телефонувала? — запитав Санич. Я в Турцію лечу, — відповіла йому Віка. — Спробую вламати свою подружку повернутись. Погано без неї, розумієш? А як же я? — спитався Санич, але Віка лише погладила його по щоці і мовчки пішла в бік підземки.

Ще за пару днів Санич отримав повідомлення від Доктора і Бусі. «Дорогий Сашо, говорили вони, запрошуємо тебе до нас в гості з нагоди дня народження нашого Доктора». Санич поліз у ничку, взяв рештки бабок, купив у магазині «Подарунки» пластмасову амфору і поїхав на день народження. Доктор і Буся жили у передмісті, в старому приватному будинку, разом із мамою Доктора. Зустріли вони його радісно, всі сіли до столу і почали пити червоне сухе вино. Як там «Бутерброди»? — запитав Доктор. Немає більше «Бутербродів», — відповів Санич, — прогоріли. Шкода, — сказав Доктор, — симпатичне було місце. І чим плануєш зайнятись? В політику піду, — сказав Санич. — Вибори скоро. Несподівано хтось зателефонував, Доктор узяв слухавку і почав із кимось довго сваритись, після цього сухо вибачився і, гримнувши дверима, зник. Що сталось? — не зрозумів Санич. А, це мама, — засміявся Буся. — Стара швабра. Вона постійно дістає Дока, хоче, аби він мене похерив, тікає до сусідки і звідти дзвонить. А Доктор не ведеться. Його здоров’я! — Буся присунувся ближче до Санича. Слухай, Буся, — сказав йому Санич, подумавши, — я ось що хотів тебе запитати. Ось ви з Доктором геї, так? Ну… — невпевнено почав Буся. Ну, о’кей — геї, — не дав йому закінчити Санич. І ось ви живете разом, так? Ну, очевидно, ви любите один одного, якщо я правильно розумію. Але поясни мені таку річ — вам, як би сказати, фізіологічно добре разом? Фізіологічно? — не зрозумів Буся. Ну, да, фізіологічно, ну, коли ви разом, вам добре? А чому ти питаєш? — розгубився Буся. Нє, ти вибач, звичайно, — відповів Санич, — якщо це щось інтимне, можеш не говорити. Та ні, чого ж, — ще більше розгубився Буся. — Ти розумієш, Сашо, в чому річ, в принципі, це ж не так і важливо, ну, я маю на увазі фізіологічний бік, розумієш мене? Головне ж в іншому. І в чому? — запитав його Санич. Головне в тому, що він мені потрібен, розумієш? І я йому потрібен, мені здається. Ми проводимо разом увесь свій час, читаємо разом, ходимо в кіно, бігаємо разом уранці — ти знаєш, що ми бігаємо? Ні, не знаю, — сказав Санич. Бігаємо, — підтвердив Буся. А фізіологічно, насправді мені це навіть не подобається, ну, ти розумієш, коли ми з ним разом. Але я йому цього ніколи не говорив, не хотів його розстроювати. Чому я питаю, — сказав йому Санич. — Є у мене знайома, дуже прикольна, правда, п’є багато.

І ось ми з нею одного разу переспали, уявляєш? Ну, — невпевнено сказав Буся. І ось у мене та сама ситуація — мені з нею добре було навіть без сексу, розумієш? Навіть коли вона п’яна була, а п’яна вона була завжди. А тепер вона взяла і звалила в Турцію, уявляєш? І я не можу зрозуміти — в чому ж тут мораль, чому я, нормальний здоровий чувак, не можу просто бути з нею, чому вона валить в Турцію, а я навіть не можу її зупинити. Да, — задумливо відповів