Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію - Ерленд Лу

Брамса, і Генделя, і Вівальді, і романси якогось типа, якого начебто звуть Мендельсон-Бартольді. Мені здається, що вони його самі вигадали, так і чую, як вони говорять між собою: «Треба й нам, радіожурналістам, іноді повеселитися», а якщо він все-таки існує або колись існував, він, без сумніву, був гомиком, подумав я і, подумавши так, виказав себе з головою — он які у мене забобони! Адже якщо міркувати тверезо, то бути гомосексуалістом — не злочин, а його музика — сама ніжність, та кому потрібна ніжність, коли слухачі, тисячі слухачів, з нетерпінням чекають Сібеліуса, вимагають Сібеліуса, бо Сібеліус — це скандинавська музика. Гаразд, фінська, але ж фінська — це теж скандинавська, бо фінське — це і скандинавське, а скандинавське виражає наші скандинавські душі, ми всі, як я розумію, впізнаємо себе в цій музиці, для того й оплачуємо ліцензію, щоб завжди, щодня впізнавати себе, стверджуватися у своїй самобутності, а якщо в нас хочуть зміцнити німецькість, то краще вже відразу оплачувати ліцензію німецького радіомовлення, хоча я навіть не знаю, як воно називається, проте не в цьому справа — справа в тому, що радіослухачі не отримують того, що їм потрібно, а нас все одно змушують платити за ліцензію. Це стане в нагоді для замітки в розділ читацьких листів.

І лише вже пізно ввечері класичний канал норвезького радіомовлення передав Сібеліуса. У мене повним ходом йде робота над сердитим читацьким листом, як раптом радіоголос почав говорити про Фінляндію і Сібеліуса. Чорт би його забрав! Весь мій гнів спрямовується проти зарозумілого голосу, що належить, судячи з усього, людині років сорока, заучці-теоретику, який вважає нижче своєї гідності виступати по радіо з розповідями про музику, сам він у цьому ніколи не зізнається, та я ж чую, тому нема чого заперечувати, насправді у нього зовсім інші амбіції — писати про музику чи, може, викладати, але професура, очевидно, не раз тікала у нього з-під носа тому, що він не ладнає з впливовими людьми, він ні до кого не бажає підлещуватися, його порівняння та теорії не схожі на решту, вони виходять за рамки, він же не визнає жодних рамок, і все, що він робить, взагалі нікуди не вписується, і от, півроку проходивши з похмурою фізіономією і переконавшись, що грошей від цього не додалося, а тут ще й співмешканка от-от народить дитинку, він, бачачи, що вони з нею зовсім на мілині, нарешті здався і пішов працювати на радіо, куди його прилаштував шуряк, а це образливо, звісно, принизливо, адже він здатен на щось набагато більше, він не затребуваний. І от, дотягнувши мало не до півночі, він зрештою таки зволив поставити Сібеліуса, і з вини цього музичного теоретика з його егоїзмом моя брошура стоїть на місці, цей типик, мабуть, уявляє себе тонкою художньою натурою, а насправді такий же непробивний, як усі, це ж чутно по голосу; та ось нарешті починається музика, яку я так чекав. Я сідаю за комп’ютер, все готово до того моменту, коли текст брошури поллється нестримним потоком. Поллється? Хлине? Ну не обов’язково ж як вода, є багато іншого текучого, наприклад, лава або пиво, і все одно треба, щоб текст вилився на папір, іншого, більш підходящого слова не знайдеш, мені воно не подобається, та доводиться користуватися цим, текст Повинен вилитися, але не так, як вода, а інакше, це має бути по-іншому; я закриваю очі, чітко усвідомлюючи, що складаю одне ціле з клавіатурою; я вчинив завбачливо, ще у школі вибравши як додатковий предмет машинопис, напевно, вже в той час передчуваючи, що займуся брошурами. Я готовий слухати музику. Ну ж бо, починайся!

Початок нагадує літо. Лагідне і добре. Сірий світанок. Жінка, звісно, білява фінська селянка — адже це Фінляндія, — виходить надвір і, нахиливши голову під струмінь води з колонки, полоще під спів птахів довге розпущене волосся. На задньому плані пасуться коні. А ось і птахи, напевно, гуси — бродять поруч, зайняті тим, чим узагалі зайняті всякі гуси в будь-якій країні, подумав я, тобто якимись своїми гусячими справами. Однак цей шлях нікуди не веде. Слухай, Яне, пора рухатися далі! І от жінка сушить волосся на вітрі; бігаючи туди-сюди, вона то тут, то там зриває якусь рослинку і натирає соком свою гладеньку шкіру, вона рве квіти і, зібравши букет, відносить його у будинок, ставить у вазу і береться куховарити. Що вона там готує? Здається, холодець. Ну звісно ж, чорт забирай, холодець! Те, що завжди готує моя бабуся, — холодець, який подається з іншими холодними стравами — заливним з риби та креветок чи крабів. І це в центрі Фінляндії? — мимоволі спадає на думку запитання. Щось тут не сходиться, Яне. Хіба що, скажімо, йдеться про прісноводну рибу і раки. Добре, так тому й бути, сказали. Це ж музика, мистецтво, у мистецтві все можливо, от тільки процес приготування холодцю — трудомісткий процес, він потребує часу, інгредієнти треба довго варити, поки все не загусне, потім охолодити, і жінка все це робить, нарешті страва готова, холодець поставили в комору, а її волосся просохло, тоді вона знову виходить на подвір’я і починає заплітати коси, вона не поспішає, і повільно сходить сонце — ідилія, ідилія… Але ба! Характер музики змінюється. Жінка задумалась. Тривожно задумалась. Задумалася так, ніби щойно згадала про щось. Вона тривожно дивиться на схід і думає. Тут у музиці виникає нове звучання. Небезпека. Невже насувається щось небезпечне? Так, це небезпека, і неможливо подзвонити в службу порятунку. Минуть ще роки, перш ніж буде сплетена страхова сітка, яка забезпечує в нашому суспільстві безпеку всіх сторін життя, немає навіть телефонів, хоча, втім, в Америці кілька штук уже є, Белл вже провів підготовчу роботу, тому в Америці представники вищого світу вже надзвонюють одне одному, та тільки не у Фінляндії, — тут ніхто не розмовляє по телефону, тут взагалі мало розмовляють, а в музиці знову між тим щось сталося, і літо змінила осінь, і з гір спустився туман, туман густішає. Певно, це про російську загрозу, подумав я. Цар хотів захопити Фінляндію, йому 6 усе хапати й хапати, начебто у нього і без того вже не було достатньо володінь. Жінка не погоджується, адже вона фінка і втілює в собі все фінське, це фінська музика, я про це читав, так сказано в енциклопедії, і так я й бачу; знаючи, що музика фінська, і знаючи, де знаходиться Фінляндія, я інтерпретую її в тому сенсі,