Українська література » Сучасна проза » Житіє гаремноє - Юрій Павлович Винничук

Житіє гаремноє - Юрій Павлович Винничук

Читаємо онлайн Житіє гаремноє - Юрій Павлович Винничук
квітка, і стала підніматися, і опускатися, і рухатися з одного боку в інший, і назад і вперед, і робила це поволі, час від часу стискаючи прутня м’язами, а він за кождим разом постогнував і казав: «О-о-о!». І я бачила, як він куйовдить у жменях простирадло. І так я задовольнила єго, а потім робила кождого разу щось иньше, і він нігди не знав, що єго чекає, бо я завше мала для него якуколвек несподіванку».

Королева скінчила свою оповідь і якийсь час сиділа мовчки, поринувши в задуму. А потім провадила далій:

— Видиш, давня грецька хороба любитися з хлопчиками опанувала і Туреччину. Сказано у «Кабус-наме»: «Спи з жінками взимку, аби вони зогрівали тебе, і спи з хлопчиками влітку, аби вони остуджували тебе». І тую заповідь дотримували усі наші султани. Король Баєзід завів си навіть цілий гарем з таких хлопчаків, которі з часом ся вибивали вгору і займали важні посади. За Баєзіда і яничари захопилися тою розпустою, і тепер кождий значніший вояк має коло себе хлопчика, которого вчить не тілько шаблею і луком справувати. Леч, аби-сь відала, мій син є не такий. То є перший король, которий ся не цікавит хлопчиками. Тому-то можеш на него мати вплив. Дай му сина і станеш нагорі.

А відтак єще вповіла таке:

— Знай же, хай помилує тебе Аллах, же є на світі ружні чоловіки і ружні жінки. Одні з них варті усілякої похвали, а другі нічого не варті. Достойні похвали ті чоловіки, же володіють сильним і грубим прутнем, которі здатні стримувати від завчасного виливання свою живицю і хутко ся збуджуют. От почуй, що пише про жінку, якою вона має бути, один мудрець: «У вродливої жінки повинні бути могутні стегна, важкі і гарячі сідниці, красива талія, прекрасні руки і ноги, повні лікті, широкі плечі, а кгди така красуня наблизиться, то зачарує, а кгди ся віддалит, то погубить. Кгди сяде вона, то ся уподібнит шатру, а кгди ляже, то стане схожою на корогву. Рідко вона сміється, бо сміх безпричинний — ознака безглуздя. Мало балакає вона з сусідами і не дружить з іншими жінками. Ніхто єї не втішит більше за власного чоловіка, і не їсть вона ні з чиєї руки, окрім чоловікової. Рідко ся скаржит вона і незлостива, сміється і радіє тільки тогді, кгди бачить чоловіка свого. Втрачає голову лише через чоловіка свого». Доки тим усім ознакам будеш відповідати, доти король буде при тобі. А оце візьми, — простягнула мені книжку, сап’яном оздоблену, — тут довідаєшся про ріжні способи зля­гання.

Я розгорнула книжку і важко зітхнула.

— Але то по-турецьки. Я нічого не втямлю.

 — То не по-турецькому, а по-арабському. Від завтра пришлю тобі учителів — будуть тебе учили турецької і арабської мови. А заки сама тобі прочитаю меленький уступ.

10. О тiм, що я ся довiдала з книги «Сад розкошей»

— Книга ся називається «Сад розкошей», — сказала Валіде, розгортаючи книгу. — Писана вона для чоловіків, але й тобі варто з дечим запізнатися.

«Знай же, хай помилує тебе Аллах, же кгди забажаєш злягтися, то личить тобі умаститься пахощами, бо взаємне вживання пахощів приносить задоволення обом. Потім пограйся з жінкою, цілуючи і покусуючи єї в ліжку, зовні і зсередини, і вуста єї, і шию, і перса, і пуп’янки грудей, і лоно, і талію, поки не зм’якнуть стегна єї, і уся вона не зневоліє, поки не побачиш, же вогонь пристрасті запалив єї. Потім лягай між стегон жінки і встромлюй у неї свого прутня. Так для обох легше і корисно для шлунку твого.

А кгди ти так не зробиш, то жінка не сягне мети своєї і пристрасть не прийде до неї.

Коли здійсниш ти потребу свою і захочеш піднятися, то не вставай відразу, але обережно піднімися з правого боку.

Остерігайся після любощів сильних рухів, бо вони шкідливі. Деякий час перебудь у супокої.

Коли виймеш прутня свого з розкішниці, відразу не омивай єго, поки він трохи не заспокоїться.

А оце найголовніші способи любощів.

«Перший спосіб любощів. Кладеш жінку на спину, піднімаєш єї стегна, заходиш межи них і встромлюєш в неї прутня свого, сидячи навпочіпки. То є для тих, у кого прутень достатнього розміру.

Другий спосіб. Для того, чий прутень короткий. Треба покласти жінку на спину, підняти єї праву ногу так, же розкішниця опиниться зовні.

Третій спосіб. Він полягає в тому, же кладеш жінку на спину, заходиш між стегон, кладеш одну ногу єї на плече своє, а другу — на бік собі під лікоть.

Четвертий спосіб. Він полягає в тому, же кладеш жінку на спину, потім закидаєш ноги єї собі на рамена.

П’ятий спосіб. Полягає в тому, же кладеш жінку на бік, потім проникаєш межи стегон єї і встромлюєш в неї прутень свій.

Шостий спосіб. Полягає в тому, же ставиш жінку на коліна, сам вклякаєш ззаду неї, обхопивши її сідниці руками, а великими пальцями злегка піднявши і стиснувши.

Сьомий спосіб. Полягає він в тому, же жінка лягає на правий, випроставши праву ногу, а підібгавши ліву, а чоловік сідає на єї праве стегно і входит, сидячи.

Восьмий спосіб. Полягає він в тому, же кладеш жінку додолу, піднімаєш єї розставлені ноги догори і, так ото тримаючи, заходиш в неї, сидячи на колінах.

Дев’ятий спосіб. То кгди садиш жінку на лаву так, жеби вона спиною притулялася до стіни, а ноги, розкинувши, могла зігнути в колінах або ж закинути тобі на плечі.

Десятий спосіб. Кладеш жінку на столі, вона піднімає ноги тобі на плечі, а ти входиш у неї, стоячи. Кгди стіл зависокий, то можеш стати на якесь підвищення, а кгди занизький, то підмостити під сідниці єї подушку.

Одинадцятий спосіб. Він полягає в тому, же кладеш жінку на живіт, а під живіт єї підкладаєш високу подушку, розводиш ноги єї і лягаєш зверху.

Дванадцятий спосіб. Жінка, стоячи, спирається на дерево, випнувши сідниці, а ти ззаду входиш у неї.

Тринадцятий спосіб. Чоловік лежит на спині, витягнувши ноги, а жінка сідає верхи лицем до него або задом, підігнувши коліна, і рухаєсь вгору і вниз і з боку на бік.

Чотирнадцятий спосіб. Чоловік лежит на спині, жінка сідає згори і ноги витягає вперед.

П’ятнадцятий спосіб. Чоловік сідає на лаві чи кріслі, витягнувши вперед ноги, а жінка сідає верхи на єго стегна, руками обхоплює шию чоловіка».

Відтак вона покинула мя, лишивши ту книжку, аби я уважно вивчила малюнки і могла вдовольняти свого пана так, як ніхто.

Так мало-м відала в життю, а так багато треба було зробити. Ні, нігди ся не опущу до того, жеби мя євнухи пестили, а ріжні повітрулі брали в обійми. Я є створена для короля, а він для мене. Мусит в мені ся залюбити, або моє життє не варте нічого.

11. О тiм, як-Єм зазнала розкошей

Настав юж той день, кгди ся вернув пан мій і захтів мя увидіти.

— Ну, як ти ся нудила за мнов? Розказуй.

Стрів мя у своєму покої. Я без слів ся кинула му на шию і припала до него цілим своїм розпашілим тілом, аж зачула-м, як в шальварах єго пліть ворухнулася і вперлася в мій живіт. Легким

Відгуки про книгу Житіє гаремноє - Юрій Павлович Винничук (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: