Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста

Далі вибір падає на рожевий падл, який змусив мене зовсім трішки, але усміхнутися. Але не тільки через ляльковий колір.

Одна його сторона звичайна - тверда, а інша виконана з хутра, яке таке м’якеньке… Тому беру.

- Справилася зі завданням? - стоїть Роман у мене за спиною.

- Так, - вирівнююся. Відчуваю його подих, який окутує мою шию.

Засуваю шафу та бачу відображення Романа у дзеркалі. Він уже без жакета. Біла сорочка. Хочеться на нього довше подивитися, але очі мають місце.

- Чудово, - пристібає до кільця повідець. Клац.

Розвертає до себе. Повільно проводить пальцем від вуха до плеча, залишаючи приємні відголоски на тій ділянці шкіри.

- Ходімо, - промовляє та веде мене.