Обережно, занудний бос! - Ольга Манілова

— Припини.

Він заплющує очі на мить.

— Як мені злитися на тебе? Я буваю несправедливий до тебе. Тому що іноді... теж не знаю, що робити.

— Нічого, — прибираю вологе волосся з його чола, — це означає, що ти — людина, Гаджиєв. Я дозволяю тобі бути моїм начальником, — кажу серйозно пошепки.

— Правда?

Його посмішка настільки швидкоплинна, що її можна й пропустити.

— Але тільки тут.

— Де?

— Тут, — я вказую на оголені частини мого тіла.

— У підсобці?

— Та ні ж, коли ми в ліжку!

— Я подумаю над вашою пропозицією, Анжеліка, — з усією суворістю оголошує Гаджиєв, але я впевнена, що він придурюється.

Я починаю підозрювати, що він частенько придурюється.