Розстрільний календар - Олена Герасим'юк

червоним від крові людей та тварин.

Зі спогадів очевидців трагедії

Наказ виконували червоноармійці Борис Епов і Олексій Петровський. Після вибуху піднялась хвиля заввишки з дев’яти­поверхівку і змела все, що потрапляло на її шлях: загинули біженці, які тікали від бойових дій через переправу, німецькі та радянські солдати, була знищена берегова зона, постраждав острів Хортиця, було затоплено плавні Великого Лугу...

У документах зазначено: наказ на знищення Дніпрогесу віддав особисто Йосип Сталін. Для здійснення вибуху у греблі було закладено 20 тонн вибухівки, яку напередодні доставили двома літаками з Москви.

«Насправді Епова і людей, які були під його керівництвом, хвилювало не стільки те, що нацисти захоплять Запоріжжя, скільки те, що він не виконає наказ Сталіна. Що раптом хтось прибіжить, захопить той «Дніпрогес», він не встигне добігти до того важеля, Дніпрогес не буде підірваний і він не виконає наказу Сталіна», — вважає історик Владислав Мороко.

Джерела

Мороз Дмитро. До 100 тисяч осіб загинули від підриву «Дніпрогесу» за наказом Сталіна // Радіо Свобода. — 2013. — 16 серпня. Режим доступу: https://goo.gl/nRpvNf

На Дніпропетровщині вшанували загиблих під час вибуху «Дніпрогесу» // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2013. — 18 серпня. Режим доступу: https://goo.gl/G4QzjM

Підірвана гребля ДніпроГЕСу: [Хроніка]. Режим доступу: https://goo.gl/Ys6GHS

Шароградский Андрей. Подрыв ДнепроГЭС — большая глупость // Радио Свобода. — 2015. — 18 августа. Режим доступу: https://goo.gl/ZeXthc

18 серпня 1937 року заарештований поет, письменник Майк Йогансен

Енкаведісти увірвались до харківської квартири Майка Йогансена на вулиці Червоних письменників, 5. Письменник був заареш­тований як «член антирадянської, націоналістичної організації, яка прагнула шляхом терору й збройного повстання проти радянської влади відірвати Україну від Радянського Союзу».

Дружина поета Алла Гербурт-Йогансен писала, що автор бестселерів був «занадто ориґінальним, незалежним і не таким догідливим, як того вимагала диктатура». Допити не стали винятком. Йогансен не ішов на компроміс із слідчим Замковим і не свідчив проти знайомих. Хоча навряд чи міг комусь зашкодити: багато хто з айближчого оточення на той момент уже перебував у тюрмах або загинув.

«В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня — ніякий не терорист, що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і радянської влади», — так в архівно-слідчій справі у протоколі допиту від 16 жовтня 1937 року зафіксовані слова Йогансена.

Обвинувальний вирок, підготовлений оперуповноваженим Харківського управління НКВС УРСР Половецьким, був затверджений заступником начальника управління Рейхманом. Текст нічим не відрізнявся від тисяч подібних: мовляв, Йогансен «з 1932 р. був учасником антирадянської націоналістичної організації, яка ставила своєю метою повалення радянської влади методами терору й збройного повстання; завербував 4 особи для участі в повстанні; погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії і радянського уряду».

26 жовтня на закритому засіданні на основі цього документу Військова колегія Верховного Суду СРСР винесла вирок: розстріл з конфіскацією майна.

Письменник Майк Йогансен був страчений у Києві 27 жовтня 1937 року.

Джерела

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nEP2kp

Цимбал Ярина. Вірні солодкі любовниці // ЛітАкцент: [Електронний ресурс]. — 2016. — 31 березня. Режим доступу: https://goo.gl/QqAKHo

Цимбал Ярина. Майк Йогансен. Мадрівник, мисливець і філософ // Тиждень. — 2015. — 29 жовтня. Режим доступу: https://goo.gl/4LWfIq

Цимбал Ярина. Dream team 20-х, або О спорт, ти — хто? // ЛітАкцент: [Електронний ресурс]. — 2016. — 18 травня. Режим доступу: https://goo.gl/NCzsw3

18 серпня 1948 року у Лук’янівській в’язниці помер військовий, дипломат, політик Василь Вишиваний — ерцгерцог Вільгельм фон Габсбурґ

Проукраїнські настрої Вільгельма фон Габсбурґа та його ідеї про створення держави на етнічних українських землях сприяли популярності ерцгерцога серед українців. Його вважали претендентом на трон, якщо Україна стане монархією.

26 серпня 1947 року Вільгельм Габсбурґ та представник ОУН в еміграції Роман Новосад були викрадені радянською секретною службою СМЕРШ у Відні. Заарештованого за «шпигунську діяльність із західними державами» Габсбурґа літаком етапували до Києва.

Слідство тривало півроку. Важливу фігуру міжнародної політики допитували переважно вночі та із застосуванням тортур. Проте Василь Вишиваний — це ім’я він отримав під час Першої світової війни як полковник Легіону Українських січових стрільців — не видавав контактів та імен тих, з ким працював останні 25 років в еміграції. Вирок — 25 років таборів суворого режиму. Із російськомовними слідчими Вільгельм розмовляв лише українською.

Жахливі умови утримання та брак медичного догляду підірвали здоров’я 53-річного чоловіка. О 3 годині ночі 18 серпня 1948 року полковник Армії УНР Василь Вишиваний, австрійський архікнязь династії Габсбурґів, помер від двосторонього запалення легенів.

Через засекреченість справи історія Василя Вишиваного обросла легендами. Точне місце його поховання не встановлено: відомо тільки, що він був похований біля огорожі Лук’янівського цвинтаря без будь-яких позначок.

Вільгельм Габсбурґ реабілітований 16 січня 1989 року.

Джерела

Гірняк Никифор. Полковник Василь Вишиваний. — Вінніпеґ, 1956. Режим доступу: https://goo.gl/GvagbP

(Не)знані. Wilhelm Habsburg. Василь Вишиваний: [Документальний фільм]. Режим доступу: https://goo.gl/9OTB2l

Снайдер Тимоті. Червоний князь. Таємні життя габсбур­зького ерцгерцога. — К.: Грані-Т, 2011.

Терещенко Юрій, Осташко Тетяна. Український патріот із династії Габсбурґів. — Вид. 2-е. — К.: Темпора, 2011. 19 серпня 1946 року етапований вояк УПА Василь Долішній64

Історія Василя Долішнього розпочалась у 1944 році, коли 13-річний хлопець став спецкур’єром УПА.

До рук енкаведистів він потрапив за два роки. Катування, крізь які пройшов юнак, описувати важко: його змушували їсти землю, стріляли біля голови, погрожуючи вбити, підвішували за ноги з петлею на шиї тощо.

Незважаючи на знущання, він не видав ні позицій, ні імен. Утримувався у Тисменицькій та Станіславській в’язницях. Його, неповнолітнього,