Про славних жінок - Джованні Боккаччо

не походжу я з королівського роду. Але з колиски виховуючись поруч із доньками, невістками та дружинами королів, не дивно, що я переповнилася королівськими звичаями та духом, а цього достатньо для того, щоб набути королівської шляхетності.

Але навіщо більше говорити? Я ставитимуся до тебе поблажливіше в тому, в чому ти з усіх сил намагався мені заперечити. Ти відмовлявся, що є моїм чоловіком, хоча насправді був ним, але тепер, довівши, що ти мій, я добровільно відмовляюся від тебе. Нехай королівська шляхетність, хоча й заплямована брудом невірності, зостанеться при тобі; нехай буде при тобі твоя молодеча сила, твоя швидкоплинна краса. Врешті, я вдовольнятимуся своїм вдівством і залишу долю, яку дав мені Бог, своїм значно шляхетнішим нащадкам, аніж тим, яких породиш ти.

А тепер іди собі, нечестивий молодику. Ти не гідний мати мене за жінку. Своїм коштом вчися, якими засобами і якими хитрощами загравати з іншими жінками. З мене досить, що ти обдурив мене один раз, і тому я вирішила ніколи не бути разом з тобою: вважаю, що незмірно краще жити неодруженою, аніж потрапити у твої обійми».

Після цих слів Каміола зникла з-перед очей Роланда. Ніхто – ані благаннями, ані переконаннями не зміг намовити її відступитися від свого такого похвального рішення.

Збентежений Роланд, надто пізно розкаюючись за свою малодушність, усіма зневажений, втупивши погляд у землю, уникаючи очей не тільки своїх братів, але й простолюду, пішов собі у своєму нещасті, не наважуючись законно просити за жінку ту, яку щойно незаконно відштовхнув.

Король та інші знатні вельможі, дивуючись благородності жіночого духу і воздаючи їй чудову похвалу, не знали, що більше вихваляти: чи те, що, всупереч жіночій скупості, вона таким великим коштом викупила юнака, чи те, що викупивши та звинувативши, засудила і відкинула його, як негідного.

106. Йоанна, королева Єрусалима і Сицилії

Йоанна, королева Єрусалима і Сицилії,[227] перевершує всіх жінок нашого часу своїм походженням, силою і вдачею. Не сказати нічого про неї було б несправедливо: хоча краще зовсім промовчати, аніж сказати мало.

Йоанна – перша донька Яснійшого принца Карла, славного герцога Калабрійського,[228] що був первородним сином Роберта, короля Єрусалима і Сицилії, світла йому пам’ять. Мати Йоанни – Марія, сестра Філіппа, короля Франції.

Досліджуючи її батьківський рід аж до дідів та прадідів, до початку династії, зупинимося не раніше, аніж дійшовши через численних царів до Дардана, засновника Трої, батьком якого, за переказами древніх, був сам Юпітер. Із цього давнього і знаменитого роду, як з однієї, так і з іншої сторони, виводять свій родовід так багато славних правителів, і немає такого християнського короля, який би так чи інакше не походив із нього чи не був би з ним споріднений. Жоден інший рід у наші дні чи у дні наших батьків не сяяв такою шляхетністю.

Йоанна була ще зовсім немовлям, коли батька Карла передчасно забрала смерть. Оскільки її дідусь Роберт не мав жодного наслідника чоловічого роду, то за його вказівкою Йоанна стала законним спадкоємцем королівства по його смерті. Її величезна спадщина не простягається, однак, ані до тропічного поясу, ані до Сарматів, що біля Північного полюса; володіння охоплюють територію під ніжним небом поміж Адріатичним і Тірренським морями, від Умбрії, Піценії та давніх земель вольсків аж до заток Сицилії. У цих межах її володінню підкоряються давні кампанійці, луканці, брути, салентини, калабри, давни, вестали, самнійці, пелігни, марси та багато інших, не згадуючи про великі землі, як-от єрусалимське царство, острів Сицилію, місцевість П’ємонт у Цисальпійській Галлії, які несправедливо захопили якісь загарбники. Жителі сьомої провінції, що між Нарбонійською Галлією, Роданом і Альпами, а також ті, що населяють Форкальквер, підкоряються її законам, визнаючи Йоанну своєю правителькою і королевою.

Скільки у цій місцевості славних міст, скільки чудових містечок, скільки морських заток і пристаней для моряків, скільки портів, озер та лікувальних джерел, скільки лісів, лугів і пасовиськ, затишних місць з чудовими краєвидами та плодовитих полів! А скільки різних живе там народів, скільки величних правителів! А до того ж, повноту достатку і багатство запасів цього королівства нелегко описати.

Ці володіння – найбільші, які коли-небудь посідала жінка, і якщо докладніше описувати її королівство, то наш подив дорівнюватиме його славі. А що викликає ще більший подив, так це те, що їй вистачає духу керувати такою імперією: настільки добре зберегла вона блискучий характер своїх предків.

Щойно отримала королівську діадему, Йоанна переповнилася такою енергійною відвагою, що рішучими діями очистила від злодійських збіговиськ не тільки великі міста і приміські території, а навіть Альпи, віддалені гори, ліси і зовсім дикі місця: усі вони або повтікали в страхові, або позамикалися у високогірних замках. Рейди військових загонів під керівництвом блискучих полководців не знімали облоги з таких місць аж доти, доки не захоплювали всі насиджені місця грабіжників і не винищували їх усіх. Жоден з попередніх правителів або не хотів, або й не міг зробити нічого подібного. На своїх територіях Йоанна добилася такого порядку, що і бідняк, і багач як удень, так і вночі може цілком щасливо і безпечно прямувати, куди йому заманеться. А що не менш знаменито, усіх відомих можновладців і королівських нащадків вона привчила до такої стриманості, упокоривши їхні розгнуздані манери до загальноприйнятих меж, що, забувши про свою колишню зверхність, ще вчора зневажаючи королівську величність, сьогодні вони тремтять від погляду розгніваної жінки.

А до того ж, Йоанна настільки розумна, що можна її перехитрити хіба лиш обманом, але аж ніяк не розумом. Її величність – радше королівська, а не жіноча. Терпелива і витривала, вона нелегко змінює своє власне рішення під впливом інших; це просто продемонструвати на прикладі жорстоких ударів долі, які колись часто навалювалися на неї з різних сторін, тривожачи і пригнічуючи її. Йоанна розправилася з незгодою в королівській родині та з іноземними війнами, що часто розгорялися в самому серці королівства. Але через чужі провини їй довелося втікати, жити у вигнанні, згодом давати собі раду з жорстоким характером свого чоловіка, з розбещеністю знаті, з незаслуженою поганою репутацією, з гнівом Папи та перенести могутнім серцем багато інших незгод. Йоанна все переборола своїм непереможно мужнім духом. Справді, це все було б гідне для могутнього і сильного правителя, не те що для жінки.

Краса її лиця – розкішна і прекрасна, її м’яким голосом і красномовством втішається кожен. Відчувається в нім непохитна королівська гордість, якщо