Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

приємна річ! Справа із митрополитом у дуже доброму стані і я впевнений в успіху моєї роботи. Мені вже вдалося впродовж переговорів із Росією справу так далеко просунути, що митрополит поїде не до Риму, а через Швецію-Німеччину до Австрії — чи це не задалеко? Звичайно, це ще не зовсім точно, оскільки росіяни, як це ми вже знаємо, дуже часто змінюють свою думку, але я все ж таки переконаний, що ми досягнемо найкращого успіху, і щоб бути до кінця впевненим я хочу спробувати піти іншим шляхом, який, на мою думку, матиме успіх. Я хочу викласти герцогині Кумберленд354 усю справу, та попросити її листовно втрутися у неї. Вона іноді перебуває у верхній Австрії, де має брата Вальдемара — принца королівства Данії, який є братом короля Данії, та ще має сестру, яка є герцогині Кумберленд — мамою. Отже, вірте мені, вона щось влаштує, тим більш я вже знаю, що за її допомогою вже багато чого було здійснено, так, наприклад, коли до австрійських офіцерів ставилися у російських в’язницях дуже погано, після її листів та особистого втручання почали ставитися краще, навіть дуже добре, оскільки про це дізнавалася і сама її сестра […].

Чи не вважаєте Ви, що це є добрий шлях? Я впевнений, що і в цій справі ми досягнемо успіху! Отже, як Ви бачите, любий друже, я працюю всюди, де тільки можу, і це було б великою, гарною справою, якби ми допомогли графу Шептицькому, цій святій людині — дай Боже, щоб нам це вдалося! А врешті, наша справа у тому ж стані, про який я писав Вам у останньому листі, тобто у відмінному стані, також добре рухається справа університету, оскільки тут ми можемо випередити росіян.

Мені вже дійсно краще, але я хочу залишитися тут ще приблизно до середини березня, по-перше, щоб дійсно добре відпочити, і по-друге, я тут можу ще багато чого для нашої спільної справи зробити. Окрім того, хочу звернути увагу на підкреслені у листі слова, що сповнені надією, бо йдуть від самого наглядача [скарбницької резервної ради], який в таких справах чудово орієнтується.

Погода тут вже протягом кількох днів по-весняному тепла. Що стосується фотографій, то вони мені дуже подобаються, але я вишлю їх лише за декілька днів, оскільки сам сфотографувався лише сьогодні, а саме у блузі із декораціями, та ще у сорочці, що була вишита українською рукою, та у шубі, яка, я гадаю, буде виглядати справжньою. Я певен, мої хоробрі люди дуже зрадіють [фотокарткам]. Хотів би Вас просити, написати у наступному листі правильно «архикнязь Вільгельм», тому що я хочу так підписати фотографію. Я часто думаю про Вас, мій любий друже, а також про мою країну і про моїх людей. Як Ви провели час у Пасічній? Ви когось вітали там від мого імені? Я ще раз від щирого серця дякую Вам, мій любий друже, за всю Вашу доброту та за посилки, залишаюся завжди Ваш щирий, вдячний, вірний Вам та Вашому народові.

Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 41 зв.-42 зв. Автограф нім. м.).

№ 18

Вілла Райнер Баден біля Відня

20.1.1917

Любий друже!

Сьогодні я пишу Вам дуже стисло, але одночасно надсилаю обіцяні фотографії і, якщо вони Вам сподобаються, тоді я вишлю Вам на наступних тижнях, тобто коли фотографії будуть готові, десь приблизно 50 штук. Ви їх можете розмножити, мій любий друже, та роздати усім людям, які їх хотіли мати. Мені вони дуже подобаються, тому що там навіть українська сорочка дуже добре вийшла, і я сподіваюся, що ним зрадіють наші хоробрі та добрі українці. Отже, напишіть мені про це.

Над усіма відомими справами я працюю, хоч і повільно, але впевнено і з просуванням. Я сповнений найкращих надій. 2 дні тому я мав довгу і дуже цікаву конференцію із док[торо]м Окунєвським355, якого я думаю Ви ще не знаєте, але який є визначним у[країнцем]. У четвер я їду до Відня (23 числа), де особисто матиму засідання із док[торо]м Олесницьким356 та док[торо]м Окунєвським, пізніше я маю дещо обговорити з док[торо]м Меленевським357 про відому у[країнську] пропаганду серед полонених у таборах. Отже, як Ви бачите, я постійно знаходжуся у дії, але треба ще багато чого зробити. Звичайно проводитиметься ця конференція на квартирі Олесницького у повній таємниці. Пізніше я хотів би також познайомитися з Романчуком та Петрушевичем358, але це ще може почекати. Будь-ласка, любий добрий друже, вибачте мені за стислий лист, але це виключно через брак часу. Після конференції я напишу Вам докладніше, мій любий друже, я завжди про все писатиму, і Ви завжди будете моїм вірним порадником. Я часто думаю про моїх хоробрих людей і про країну, яку я так гаряче та усім серцем люблю.

Наразі закінчую і хочу Вас ще раз запевнити, що мої думки завжди із моїми українцями, залишаюся завжди Ваш вірний, щирий та вдячний

Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 44–45 зв. Автограф нім. м.).

№ 19

25/1. 1917

Любий друже!

Після того, як я вже 2 тижні нічого від Вас не отримую, я побоююся, що Ви 2 моїх останніх листа не отримали. Перший лист — із добрими новинами, другий — із фотографією. Крім того, я до сьогодні не бачив того солдата, який мені завжди приносив від Вас листа, тому я трохи хвилююся, але мене все ж таки заспокоює лист від док [тор] а Олесницького, який мені повідомляв, що Ви були відсутні, тому що поїхали до Волині на відкриття школи або щось таке. Отже, я дуже прошу Вас, одразу після отримання цієї листівки мені написати, чи отримали Ви мої 2 останні листа,