На землі кленового листу - Левко Лук'яненко

майже щодня по кілька годин удома. Обов’язки посла, певно, також вимагають працювати щодень не менше восьми годин. Людині не дано одній ці дві роботи виконувати повноцінно. Прагнення сидіти на двох посадах є прагненням одержувати зарплатню за невиконану роботу. Окрім того, посідання послом депутатського крісла є марнославне витіснення з нього іншого політика.

— Гаразд. Коли вже вирішили, то вирішили. Хоча й шкода.

— Пане міністре, я передав вам концепцію діяльності посольства в Канаді, як я її собі уявляю.

— Я прочитав її. Вона не викликає заперечень.

— Суть її полягає в тому, що для забезпечення посольства будинками й технікою бажано залучити кошти діаспори, а щодо діяльності, то думаю невеликим штатом посольства виконувати великий обсяг роботи знову ж завдяки залученню української діаспори.

— Брак коштів нас дуже обмежує.

— Думаю, що українці Канади мене підтримають, і моє посольство не буде дорого обходитися Україні.

— Ви добре знаєте англійську мову? Я чув, як одного разу ви давали інтерв’ю англійською мовою. Для англійця було цілком зрозуміло, але треба вдосконалювати.

— Гадаю, в Оттаві будуть для цього умови.

— У взаєминах з Канадою важливо добиватися кредитів на допомогу нашій економіці і, по-друге, використовувати Канаду як одну з країн «великої сімки» для впливу на саму «велику сімку». Розширюйте знайомства. Використовуйте нашу діаспору. Повезете листи від нашого Президента канадському генерал-губернатору, від прем’єр-міністра — прем’єр-міністру і мій — пані Макдугал, міністру закордонних справ.

— Який спосіб зв’язку? Мені сказав Богаєвський, що закритого каналу немає і весь зв’язок здійснюється через посольство Росії. Налагодження спецзв’язку пов’язане зі здобуттям будинку для нашого посольства чи, може, щось можливе й поза цим?

— Нічого поза цим не можливе.

— Чи вестиме посольство розвідку?

— Ніякої розвідки посольство не вестиме. І ви, посол, з цим не пов’язані. Нам ще далеко до того, щоб ми могли займатися розвідкою. Ваше завдання вивчати відкриту інформацію, аналізувати її, узагальнювати й інформувати МЗС. Не завалювати дріб’язком, а подавати аналітичні звіти. Завдання посольства — впливати на формування сприятливої щодо України канадської політики. Звичайно, ви цього не зможете робити без збирання суспільно-політичноі інформації і глибокого вивчення її. Пам’ятайте: посол говорить не те, що сам думає, посол висловлює позицію уряду, тому будьте дуже обережні у висловлюваннях. Знайте: посол неофіційно ніколи не говорить. Посол — це настільки висока особа, що хоч би в яких обставинах він висловлювався, його слова мають завжди велику вагу, їх сприймають і, буває, негайно поширюють.

— Пане міністре, як ви гадаєте, чи вдасться вирвати в Росії подай якусь частку спадщини колишнього МЗС Союзу?

— Важко сказати. Не хочуть вони віддавати, хоч переговори з цього приводу вже й почалися. Нашому міністерству належить 16,37 відсотка будівель колишнього МЗС СРСР.

— А якщо виявити ініціативу, щоб прискорити виділення для України її законної частки?

— Будь-яка ініціатива може виявитися корисною.

Навряд чи Зленко мав на увазі те саме, що й я. Щоб не ставити його в незручне становище, коли він мусив би або стати прямим співучасником мого непевного плану, або змушений був би заборонити мені будь-які спроби в тому напрямі, я не став розвивати тему й замовк. А потім додав:

— 28 травня у Торонто відбудеться моя зустріч з представниками українських організацій з участю деяких високих канадських урядовців, а на 30 травня я призначив зустріч у Вінніпезі з керівниками організацій, що входять до Конгресу українців Канади. 28-го — це парадна поява посла перед великим зібранням високоповажного панства. 30-го — ділова зустріч, на якій я маю намір обговорити методи співпраці українського посольства з українством Канади.

У свою чергу міністр поцікавився:

— Вам розповідав Богаєвський, що в Оттаві є наш радник-посланник Олексій Родіонов? Він працював від уряду УРСР при посольстві СРСР, а після перетворення його на посольство Російської Федерації — при ньому. Він замінив Богаєвського місяців дев’ять тому, вже обізнаний з оттавськими обставинами і зможе вам допомогти. Родіонов — доволі енергійний чоловік, знає дипломатичний протокол і буде вам корисний.

Ми дружньо потиснули один одному руки, I я вийшов з кабінету.

* * *

Перед моїм від’їздом МЗС призначило на посаду першого секретаря посольства з консульських прав Євгена Кучера. Його рекомендував мені завідувач консульським управлінням МЗС Петро Сардачук. Своїх кандидатів на юридичну посаду я не мав і тому погодився. З Києва до Оттави ми мали їхати втрьох: я, моя дружина і пан Кучер.

Літак на Монреаль летів з Москви 22 травня, а 21 травня надвечір ми вирушили поїздом з Києва на Москву.

Уранці на вокзалі нас зустріли прес-секретар УРП в Москві Микола Муратов, мій друг з мордовських таборів Олексій Голуб і секретар українського посольства в Москві. Перед відльотом я відвідав українське посольство, де наш посол Володимир Крижанівський ознайомив мене з деякими тонкощами українсько-російських взаємин.