Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

гарний настрій, тут панує спокій та дуже зимно. Вечорами ми завжди разом співаємо українські пісні та налаштовуємо себе на майбутню боротьбу. Я Вас ще раз дуже прошу про все мені повідомляти, оскільки мушу дуже чітко та усе знати, також напишіть мені про результати поїздки Василька до Берліну.

Залишаюсь завжди Ваш вірний старий друже, щирий та вдячний

Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 13-1бзв. Автограф нім. м.).

№ 10

20/11.1916 з фронту

Любий друже!

Я сподіваюся, що за чей час Ви вже отримали мого останнього листа, який Ви, я думаю, прочитали у гарному самопочутті. Я почуваюся добре; зараз ми сховалися в окопах і у нас все гаразд. Тут панує затишшя. Я хотів би Вас широ попрохати усі наміри, рішення, пропозиції і т. д., які пропонують наші люди, мені надсилати, Ви ж розумієте мене, мій добрий друже, бо я цим дуже цікавлюся та займаюся нашою справою із щирим серцем. Я хотів би все ретельніше переглянути, щоб бути точніше інформованим, аби я зміг зробити якнайкраще все від мене залежне для просування нашої великої справи. Для Вас, звичайно, буде легко зібрати усі ці пропозиції, Ви можете довіряти мені так само як і я довіряю Вам, і, звичайно, я буду усе зберігати у повній таємниці. Перед тим, як йти у відпустку, за деякий час я Вам про це повідомлю, сподіваюся ще із Вами віч-на-віч переговорити, перш ніж їхати до дійових місць. Я проїзжатиму через Лемберг330 та найкраще було б, якби Ви частину дороги проїхали разом зі мною. Через затишшя тут зараз майже нічого робити, тому у цей час я хотів би ближче ознайомитися із усіма актами, які у Вас є і які я сподіваюся від Вас отримати, щоб бути про все повністю у курсі справи. Вибачайте мені, мій любий друже, мабуть я надокучаю Вам із моїм проханням, яле я роблю це для нашої справи; Ви і уявити собі не можете, як це все близьке мені, я присвятив нашій справі всього себе і тому хочу боротися до переможного кінця. Часто обмірковую я цілі, поставлені у Wygranka, які були для мене такими близькими, та для досягення котрих я міг би віддати своє серце. Я знайшов розраду у моїх хоробрих та добрих людях, яких я щиро люблю. Ще раз нагадую про моє прохання і залишаюсь завжди Ваш, мій любий, добрий друже, щирий, вдячний та вірний

Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 17–18. Автограф нім. м.).

№ 11

5/12.1916

Дорогий, любий друже!

Повернувшись з Відню, спершу знайшов Ваш милий лист, який приніс мені велику втіху. Я поїхав до Відню із дуже зіпсованим настроєм та сумом через таку велику кількість подій, які мене заскочили. Але вже у доброму настрої, сповнений оптимізму, нової радості та свіжої сили я повертався. Наші дії принесли нам гарні результати, і у майбутньому я бачу для нас нову гарну епоху щастя та свободи, що вже наближається! Само собою зрозуміло, я жодної миті не забував про нашу справу та дуже плідно попрацював в усіх найважливіших місцях. Повірте мені, друже, все це дуже глибоко в моєму серці, увесь мій розум та думки працюють самовіддано задля нашої святої справи.

Я хотів би із Вами терміново переговорити, оскільки усе написати неможливо. Дуже дякую за статтю.

З 10 грудня я знаходжуся у Боложинові331 біля приручених коней, та я дуже зрадів би побачити Вас у мене! Ми можемо це влаштувати наступним чином: Ви їдете до Лембергу, берете собі купе, на яке Ви, як підполковник, маєте повне право, потім їдете до Ожидова332, де я Вас там на станції і заберу. Але, будь ласка, обов’язково попередьте мене за 2–3 дні по телеграфу, коли, тобто у який день та о котрій годині Ви прибудете до Ожидова. Якщо це не вийде, тоді я точно виїжджаю звідси рано вранці 21 грудня та вже о 12-ій 10 буду у Лемберзі, у якому я перебуватиму 2 години, і я був би дуже радий Вас там побачити та терміново із Вами переговорити. Таким чином, повідомте мене про Ваш від’їзд, або заздалегідь телеграфуйте. Щоб уникнути непорозумінь, можна зробити і те і те. Я не можу Вас, дорогий друже, про все повідомити, бо папір — це ненадійний носій інформації, але я хочу Вам сказати, що у Відні я навідався до К. К.333, довго розмовляв з нашим послом князем Гогенлое334 у Берліні а також з багатьма німецькими принцами. Я дуже багато працював і сподіваюся на найкраще. Я знову тут, із моїми хоробрими людьми і щасливий, що я з ними. Як Ви знаєте, я люблю моїх українців і готовий віддати їм усе, що маю і сподіваюся, що я зможу зробити для них усе найкраще. Я хотів би ще із Вами поговорити з приводу Вашої справи, перш ніж я піду у відпустку. Я у повному здоров’ї радий знову бути серед моїх українців. Ми всі дуже радіємо успіхам у Румунії і я думаю, що не виключено, що на початку наступного року ми звільнимо Східну Галичину та підемо далі вглиб українських областей — дай Боже, щоб ми досягли Києва, тоді свобода та щастя будуть з нами!

Часто згадую дні, проведені у Wygranka.

Наразі закінчую та прошу Вас якомога швидше мені відповісти. З цим залишаюся завжди щирий та вірний Вам, країні та народові

Вільгельм Габсбург

Я дуже розлючений через цю статтю у «Кур’єрі»335. Це дуже нахабно і дратує більш за все. Тому я хотів би Вас попрохати дати у «Ділі»336 наступну замітку, але