Ананас або новий план захоплення Києва - Дмитро Чобіт

вкрай сумнівний футбольний намір М. Бродського викликає запитання: «Чи, бува, таким кроком він не хоче догодити своїм друзям панам Суркісам та позбавити їх футбольної конкуренції у Києві?» На мій погляд, «Арсенал» є справжнім українським футбольним клубом, у якому свої таланти показують українці, а «Динамо» вже давно стало подібне до збірної Африки, а за комерцією скоро там і футболу стане не видно. Це одне. І друге. Якщо сам М. Бродський є повним господарем баскетбольного клубу «Черкаські мавпи», то чому столиця України не може мати футбольного клубу? Чому великі міста європейських держав утримують футбольні клуби, а Києва такого права хочуть позбавити? Між іншим, Москва має 8 команд вищої ліги, то чому Київ не може мати хоча б дві? І чим аргументує М. Бродський свою позицію? Виявляється, продавши газети, телеканал і футбольний клуб «Арсенал», він зекономить кошти «на бинти, марлю, на лікарства в лікарнях, на муніципальну міліцію, на лампочки в під’їздах…» [16] Нібито турботою про немічних і хворих перейняті підступні дії М. Бродського. Але, крім ліків і хліба щоденного, людям необхідна і правда, а не спотворена дійсність у висвітлинні олігархічних ЗМІ. Ну скажіть, чи не лицемірство тут чистої води? Так і хочеться сказати: «Пане Бродський, продайте свій БК «Черкаські мавпи» та купіть бинти, марлю і лампочки. І не буде проблем!»

Цілком зрозуміло, що за примітивною демагогією М. Бродського ховається щось значно суттєвіше, про що ми не знаємо і навіть не здогадуємось. Із цього приводу я хотів би нагадати Михайлу Юрійовичу декларацію Юлії Володимирівни Тимошенко, палким прихильником ідей якої він себе проголошує. 14 січня 2006 року у програмі «Телепресклуб» ненависного М. Бродському ТРК «Київ» Ю. Тимошенко, очевидно, мимоволі сказала цілком правдиві слова, які мають звучати набатом для всіх киян: «Коли приходить великий капітал у політику, він абсолютно не може зупинитися заробляти. І Тоді нема бюджету, тоді нема заробітних плат. Тоді нема нічого, що дає людям нормально жити. Не може великий капітал одночасно бути владою в Україні». [17] Треба думати, що такий великий бізнесмен і досвідчений політик, як Ю. Тимошенко, добре знала, що говорила.

Незрозуміло інше: по всіх усюдах Ю. Тимошенко декларує потребу відокремлення бізнесу від влади, але чомусь вперто все робить навпаки - лише у першій сотні виборчого списку БЮТ у Верховну Раду України великих бізнесменів аж 38! Ось і на Київраду відрядили олігарха М. Бродського. Так-так, саме олігарха. Ознаками олігарха є п’ять необхідних речей: наявність великого бізнесу, контроль над ЗМІ, вплив на політичну партію, по можливості, наявність власного спортивного клубу, ну і, звичайно, олігарх не може ходити і їздити сам - його неодмінно супроводжує охорона. Так от, усі ці атрибути у Михайла Юрійовича Бродського є. Колись цей спритний підприємець із середньою освітою був власником банку і концерну «Денді», тепер у нього великий меблевий бізнес і виробництво матраців - це лише те, про що оповів пресі сам М. Бродський. Колись М. Бродський був власником «Киевских ведомостей», тепер має вплив на газету «Свобода» та інтернет-видання «Обозреватель». Прибутки отримує достатні, аби утримувати політичну партію. Тривалий час мав власну партію «Яблуко», тепер стверджує, що бере участь у фінансуванні БЮТ. Очевидно, через цю обставину він на рівних поводить себе із Ю. Тимошенко та О. Турчиновим - аякже, хто платить, той і замовляє музику.

Спортивна команда у М. Бродського теж є - це баскетбольний клуб «Черкаські мавпи». Михайло Юрійович навіть поділився таємницею - виявляється, він ночами не спить - все мріє про вихід БК «Черкаські мавпи» у плей-офф. [18]

Ну і остання, п’ята, ознака олігарха - наявність охорони. Як похвалився 23 лютого «Українській правді» сам Михайло Юрійович, за ним невідступно слідує охорона на джипі «Тойота Лендкрузер». [19] Ось цей олігарх під прапором БЮТ і хоче «ощасливити» киян бинтами, марлею і лампочками. Як кажуть у таких випадках християни: «Сохрани і помилуй нас від такого благодійника!»

Якщо М. Бродський, як і його кумир Ю. Тимошенко, є людиною слова, то мусить діяти у руслі тези про необхідність відокремлення бізнесу від влади. А якщо це не так - не дурити народ.

6. Агресивний демагог

Останнім часом Михайло Бродський став частим гостем «Газеты по-киевски», вона присвячує йому цілі сторінки і навіть розвороти. У цьому виданні М. Бродський незмінно обурюється київською владою і розповідає киянам, що коли БЮТ здобуде більшість у Верховній Раді, то прийме закони про сприяння малому бізнесу, спрощений бухгалтерський облік, впорядкування справи ліцензування, контрабанду і т. д. [20] До речі, на Західній Україні Юлія Тимошенко запевнила тамтешніх жителів, що фракція її імені доб’ється прийняття Закону «Про визнання УПА воюючою стороною у другій світовій війні». Але всі ці слова не відповідають дійсності!

На кого розрахована така безпардонна демагогія? На тьотю Мотю із хутора Мозамбік? Адже для того, аби прийняти закон, спочатку потрібно хоча б написати його проект. Жодних проектів законів, про які говорять М. Бродський і Ю. Тимошенко, фракція БЮТ не розробила, не написала і на розгляд Верховної Ради не подала! Більше того, фракція БЮТ у Верховній Раді України діяла протилежно до декларацій її проводирів. Яскравий тому приклад - вересневе 2005 року голосування за включення до порядку денного сесії питання «Про визнання УПА воюючою стороною». Із чотирьох десятків депутатів фракції БЮТ «за» проголосували лише семеро! Тобто бютівці не хочуть навіть слухати закон, очевидно, аби не засвітити свою справжню суть під час голосування!

Агресивність М. Бродського