Українська література » Публіцистика » Саботаж кохання - Амелі Нотомб

Саботаж кохання - Амелі Нотомб

Читаємо онлайн Саботаж кохання - Амелі Нотомб
у ньому стоячки.

Оцей ящик одностайно й обрали за військовий шпиталь.

Тепер нам бракувало лікарського персоналу. Мою сестру Жульєтту у її десять років визнали надто гарненькою і надто тендітною, щоб воювати на фронті. Її призначили сестрою-лікарем-хірургом-психіатром-ін-тендантом, і з усім цим вона пречудово справлялася. У швейцарських дипломатів — їх вважали здоровими, як бики — вона тирила стерильну марлю, антисептичні розчини, упаковки аспірину й вітаміну С. Останнім приписувала цілющі властивості проти страху.

Якось під час однієї широкомасштабної експедиції нашій армії вдалося взяти в облогу гараж однієї східнонімецької сім'ї. Гаражі були важливими стратегічними об'єктами, адже там дорослі тримали свою провізію. І тільки Бог знає, якими цінними ці припаси були у Пекіні, на ринках якого не торгували майже нічим, окрім свинини та капусти.

З цього німецького гаража ми підняли нагору повний ящик пакетиків сухого супового концентрату. Ящик конфіскували і заскладували у шпиталі. Але ще слід було знайти йому застосування. Це питання обговорювалось на симпозіумі, де дійшли висновку, що концентрат супу найкраще використовувати у сухому вигляді. Генерали таємно узгодили з медсестрою-лікарем, що цей порошок буде нашою військовою плацебо[4] і панацеєю як від фізичних, так і душевних ран. Хто ж розведе суп водою, постане перед військовим трибуналом.

Плацебо мала такий шалений успіх, що у шпиталі завжди було її повно. Симулянтам можна було вибачити

— Жульєтта перетворила свій диспансер на передпокої Едему. Вкладала «хворих» і «поранених» на застелені «Женьмінь жібао» матраци, лагідно і серйозно розпитувала про їхні недуги, співала їм колискові і причищала їх, всипаючи у роззявленого рота вміст пакетика супового концентрату. Хіба перебування у садах Аллаха могло бути приємнішим?

Генерали сумнівалися у істинній природі цих епідемій, проте не засуджували таку стратагему, яка, зрештою, видавалась їм прийнятною для морального духу військ і давала армії чималу кількість спонтанних волонтерів. Певна річ, нові рекрути жадали стати вояками, сподіваючись на поранення. Начальство ж не втрачало надію викувати з них мужніх бійців.


Потрапити до лав Союзників коштувало мені неабиякої настирливості. Вважалось, що я замала для цього. У гетто були діти мого віку, були навіть й молодші за мене, але у моїх однолітків ще не було військових амбіцій.

Я чітко окреслила свої чесноти — хоробрість, наполегливість, безмежна відданість і, насамперед, прудкість на коні.

Остання чеснота привернула увагу.

Генерали довго сперечалися. Врешті-решт, викликали мене. Тремтячи як осиковий листок, я постала перед їхні очі. Мені повідомили, що зважаючи на мій малий зріст і мою хуткість, мене призначають розвідницею.

— Більше того, оскільки ти ще зовсім дитя, ворог нічого й не запідозрить.

Обмеженість такого твердження не в змозі була спаплюжити того щастя, яке я відчула від подібного призначення.

Розвідниця! Я й мріяти не могла про щось краще, величніше й гідніше.

Це слово я здатна була осягнути у всій його глибині, у будь-якому значенні, скочити на нього, як на мустанга, повиснути на ньому, як на трапеції — воно неодмінно було прекрасне.

Розвідник — це той, від кого залежить, чи виживе ціла армія. Ціною власного життя він сам просувається по чужій території, щоб встановити небезпечні місця. Він може, за найменшою примхою випадковості, наступити на міну і розлетітися на тисячі дрібних шматочків. І його тіло — відтепер розрізнені фрагменти героїзму — повільно упаде на землю, описуючи у повітрі атомний гриб з плотського конфетті. А його близькі, бачачи з табору, як злітають у небо шматочки органів, скрикнуть: «Це розвідник!» І, піднявшись над землею, ці тисячі шматочків, залежно від їхньої історичної значущості, застигнуть на мить у повітрі, а потім приземляться з такою граціозністю, що навіть ворог оплакуватиме цю благородну жертву. Я мріяла померти такою смертю — цей феєрверк убезсмертнив би легенду про мене.

Завданням розвідника є висвітлювати, у багатьох значеннях цього слова. А висвітлювати — це саме для мене. Я буду світочем людства!

Але, на кшталт Протея[5], розвідник здатний до швидких і несподіваних змін, він міг стати непомітним і нечутним. Таємна постать ковзала між ворожими лавами, і ніхто її не помічав. Шпигун-шахрай перевдягається. Розвідник не опускається до таких збочень. Причаївшись у тіні, він з гордістю ризикує своїм життям.

І коли розвідник повертається до свого табору після небезпечної розвідки, зворушена від почуття екзальтованої вдячності армія сприймає його безцінну інформацію як манну небесну. Тільки-но розвідник відкриває рота і збирається заговорити, генерали ловлять кожне його слово. Ніхто його не вітає, але кожен дарує щирий і осяйний погляд, який промовляє гучніше за слова.

Жодне призначення за все життя не сповнювало мене таким щастям, як це. Ніколи, здавалося, титул не розкривав з такою глибиною того значення, що я сама собі його надавала.

Можливо пізніше, коли задовольнюся званням лауреата Нобелівської премії у галузі медицини або статусом великомучениці, я, найвірогідніше, прийму без особливої гіркоти ці тривіальні планиди, але згадаю те, що найдостойніша частина мого життя лишилась позаду і що вона залишиться зі мною навічно. До самої смерті я зможу затьмарювати людей простою фразою: «У Пекіні, під час війни, я була розвідницею».


Марно читала я Хо Ші Міна в оригіналі, марно перекладала класичною хеттською мовою Маркса, безрезультатно віддавалася стилістичному аналізу епанодиплозисів «Маленької Червоної книжечки» Мао

Відгуки про книгу Саботаж кохання - Амелі Нотомб (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: