Макуха - Дмитро Чобіт

Це досить дивно читати у російській книжці; їх, мабуть, вставили для того, аби читач мимохідь прийшов до висновку, що прабабуся Ю. Тимошенко — українка. Може, й так, а може, й ні. Але якщо так, то чому ні мама Людмила Миколаївна, ні її сестра Антоніна Миколаївна не вміють абсолютно нічого говорити українською? Мені довелося їх бачити і чути — спілкуються вони лише добірною російською мовою, як, до речі, і чоловік Олександр Тимошенко та їхня дочка Євгенія. Це типова російськомовна родина. Сама ж Ю. Тимошенко досить успішно опанувала українську мову щойно у 1999 році. Безумовно, це похвальний, розумний і далекоглядний вчинок, особливо з огляду на незбагненну жадобу влади.

У двох місцях книжки «Юля, Юлечка» А. Ульяхіна свою бабусю і прабабусю Ю. Тимошенко, іменує Дашею. У таких випадках українці назвали б «бабунею Дариною», «Дарою», «Даркою», але аж ніяк не «Дашею». У цій же книжці на сторінці 56 зазначено, що Юлія Володимирівна зверталася до своєї тітки Антоніни «Тоша». Погодьтеся — такі імена не зовсім звичні для українського вуха. Зрештою, дівоче прізвище матері Ю. Тимошенко Людмили Миколаївни — Нєлєпова — теж дуже важко віднести до українських.

По лінії матері Ю. Тимошенко відомості про її родину дуже скупі й надто фрагментарні. Безумовно, що мама Ю. Тимошенко та тітка Антоніна Ульяхіна повинні знати про свої корені значно глибше. Однак про них вони не вважали за потрібне розповідати, а ми — їх розпитувати. Інших достовірних джерел не виявлено, тому обмежуємось тим, що стало очевидним.

Мама Ю. Тимошенко Людмила Миколаївна Тєлегіна має рідну сестру Антоніну Миколаївну Ульяхіну. Дівоче прізвище її мало би бути «Нєлєпова» — так, як і у мами Юлії Володимирівни. Народилася А.М. Ульяхіна 18 липня 1949 р. у Дніпропетровську. Як сама вона пише у книжці «Юля, Юлечка», проживала з батьками за три квартали від будинку таксиста, де мешкала її сестра і мама Юлі. За словами А. Ульяхіної, вона у ранньому віці вийшла заміж, але згодом розлучилася. Чоловіком у неї був Ульяхін Валерій Олександрович. Наприкінці 90-х років він працював заступником директора МП «Беютага», власником якого є родичі Ю. Тимошенко.

Антоніна Миколаївна має дочку Тетяну — двоюрідну сестру Ю. Тимошенко. Перу Ульяхіної належать дві книжки про Юлію Тимошенко: «Юля, Юлечка» (Дніпропетровськ, 2007) і «Юля, Юлия Владимировна» (Дніпропетровськ, 2007). У 2008р. ці праці перевидані харківським видавництвом «Фоліо». Обидві книги хоч і мають явний пропагандистський характер, та майже не містять інформації про родовід Юлії Тимошенко. Більше того, у них навіть не згадано про її батька — Володимира Абрамовича Грігяна. А він же до трьохрічного віку Юлі проживав із сім'єю, виховував донечку.

На відміну від старшої сестри, Антоніна Миколаївна має вищу освіту — вона закінчила Дніпропетровський гірничий інститут і була співучасником усіх бізнес-проектів Ю. Тимошенко та висвітлила деякі їхні аспекти у книзі «Юля, Юлия Владимировна». Останнім часом А.М. Ульяхіна очолює Дніпропетровську обласну організацію ВО «Батьківщина».

Про розуміння цим партійним вождем суті державного управління та політичних процесів свідчать такі її слова: «Політика — справа невдячна і підступна» [24]. Безумовно, що Антоніна Миколаївна не має монополії на цей глибокий філософський висновок. За подібною філософією живе і діє її племінниця. І цьому важко зарадити. Але хіба можна із цим погодитися? Невже політика Франкліна Рузвельта, Уінстона Черчіля, генерала де-Голя, Махатми Ганді, Джавахарлала Неру, Рональда Рейгана, Маргарет Тетчер, Гельмута Коля, Вацлава Гавела, Леха Валенси була брудною і підступною справою? Звичайно, ні! У руках цих людей політика стала мистецтвом, за допомогою якого вони робили свої країни і народи добрішими, заможнішими і процвітаючими. Які ж далекі від цього великого мистецтва Юлія Тимошенко, її тітка та все їхнє олігархічне оточення! На це просторікування слід відповісти так: політика є брудною і підступною справою лише у людей, які за своєю суттю є брудні та підступні. І їм в українській політиці не місце.

Вищенаведений матеріал не є повним і вичерпним у плані встановлення і розкриття всіх нюансів родового дерева Юлії Тимошенко — людини, яка свято вірить у циганське пророцтво, що вона мусить стати президентом. І оскільки Ю. Тимошенко так палко прагне високої посади, то повинна сама стати максимально відкритою для народу, зокрема й щодо свого походження.

Безумовно, що вкрай недобре, коли людина, яка прагне очолити країну та визначати долю всього народу, явно приховує своє етнічне походження і напускає туману туди, де все мусить бути чистим, правдивим і прозорим. Хіба такі дії достойні й порядні?

Національність людини не є її визначальною ознакою, але й не останньою. Належність керівника до відповідної нації вже самою природою і Богом покладає на нього особливу відповідальність перед нею; це важливий фактор, який впливає на всю його діяльність, спонукає до дій і праці на користь власного народу. Почуття відповідальності, обов'язку та любові до своєї нації значно сильніші, ніж відданість уболівальників команді своєї країни. Бо хіба чужі вболіватимуть так, як свої? Та це ж у спорті! А ми маємо справу з усім народом і всією державою. Мабуть, із цих міркувань у кожній країні керівником держави обирають представника корінної нації. Я ще не чув, щоб президентом Чехії обрали поляка, Польщі — німця, Німеччини — француза, Греції — турка або в Ізраїлі — араба. Цілком очевидно, що подібних випадків у Європі та світі не було. І головна причина не в тому, що чужак може виявитися непорядним, а в тому, що свій, крім порядності, має ще й кровний обов'язок перед власним народом, покладений на нього Всевишнім. Чому ж цього, справді святого і шанованого у світі принципу не дотримуються українці тепер?

У всі часи в Україні людей без роду і племені називали безбатченками, зайдами і пройдисвітами. За своєю природою вони вже були запрограмовані на не хороші справи, тому від них ніхто